ВИКРИТТЯ МІФІВ ПРО

СЕКСУАЛЬНУ ОРІЄНТАЦІЮ

Якщо Ви не є громадянином Швеції або не живете в Швеції, натисніть сюди, щоб дізнатися про передумови створення цього сайту.

Я сподіваюся, що наступна інформація прозвучить для Вас із відвертістю, яка не має на меті нікого образити. Саме турбота про наших дітей та онуків змусила мене відкрити правду, коли я її дізнався.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ!

Ця вебсторінка НЕ призначена для дітей. Деякі матеріали, представлені тут, узяті з офіційної вебсторінки основної гомосексуальної організації у Швеції, RFSL, яка щедро фінансується за рахунок коштів платників податків. Матеріал є дуже непристойним та огидним і наведений тут із наступних причин:

1. Це є прикладом того, з чим ми, шведи, повинні примиритися та фінансувати за рахунок наших податків. Це є застережним прикладом того, що може трапитися з нацією, коли неприборканий гомосексуалізм отримує схвалений статус.

2. Це призначено, щоб показати занепокоєним батькам стиль життя, від якого вони повинні вберегти своїх дітей, докладаючи будь-яких зусиль.

3. Для занепокоєних посадових осіб сфери охорони здоров`я це ілюструє, чому наступна серйозна епідемія, що поширюється статевим шляхом, уже на порозі. Як ви побачите й зрозумієте, різні форми анальних практик – до яких залучені більше двох третин гомосексуалістів чоловічої статі - представляють серйозний ризик для охорони здоров'я у суспільстві.

Майте на увазі, що розбещений спосіб життя – який так відкрито й безсоромно заохочує RFSL, не тільки на їх вебсторінці, але також і у розповсюджуваних ними матеріалах, - уже став частиною нашого суспільного шкільного навчального плану. Як ви з`ясуєте, розпуста й непристойність є надзвичайно розповсюдженими. Для більшості людей матеріали RFSL є без сумніву дуже огидними та відразливими. Але для наших вразливих дітей, багато хто з яких уже бореться з гендерними проблемами ідентичності, коли вони приходять додому зі школи й заходять на вебсторінку RFSL, матеріал для них є нічим іншим як справжньою порнографією.

Але якщо ви захочете уникнути в цілому посилань на матеріали RFSL, ви знайдете цілком достатньо попереджень.  

Останні новини:

Одним з пунктів програми, під час Фестивалю Гордості (Pride Festival) у Стокгольмі минулого літа, було проведення дискусії серед лідерів найбільших політичних партій у нашій країні. Однією з тем, що представляла особливий інтерес для RFSL, але не для шведів, була наступна: чи потрібно зобов’язувати маленьких хлопчиків носити дівчачі спіднички у дошкільних закладах та початковій школі. Ця тема не є випадковою, навпаки, дурний пункт для обговорення партійними лідерами є дуже близьким серцю RFSL. Оскільки гомосексуальне співтовариство занадто добре знає, що їхній гомосексуалізм, звичайно, починався з гендерного сум`яття у дуже ранньому віці. І, за наявності такої програми у молодшій школі, вразливі хлопчики можуть стати гомосексуалістами самі та у подальшому поширювати положення гомосексуального лоббі з усім, пов'язаним з цим збільшенням сили, фінансування і впливу. Ви можете прочитати набагато більше про таке гендерне сум`яття (витоки гомосексуалізму у більшості випадків) під заголовком „Міф 2” нижче.

Передмова

Мене звуть Рон Лінден. Я є громадянином Швеції, живу в Сконе (Skåne), найпівденнішій області нашої країни. Я одержав диплом інженера в Університеті Chalmers у Ґетеборзі, Швеція, після чого проводив дослідження у Каліфорнії, де здобув докторський ступінь у 1982 році в Університеті Каліфорнії, Девіс. Але кілька років тому я розпочав дослідження в області, що істотно відрізняється від інженерії. Моє недавнє дослідження було в області Біхевіоризму. Зокрема, я досліджував сферу гомосексуалізму, його причини та походження. І те, що я виявив, неймовірно вразило мене. Це суперечить звичайно прийнятим переконанням більшості людей і, часто, іде в розбіжності з тим, що прийнято вважати „політично коректним” у наші дні. Це перетворило мене з байдужої стосовно цього питання людини на гомофоба (див. виноску нижче), який страшенно боїться руйнівного впливу на наших дітей діяльності гомолоббі у нашій країні. Тому я відчуваю обов'язок поділитися з іншими - і особливо з людьми, які вже мають дітей та онуків, – інформацією, яку я дізнався. Зокрема я відчуваю обов'язок викрити три найпоширеніших міфи. Приховувати цю важливу інформацію було б морально неправильно і позбавило б батьків та бабусь і дідусів важливих знань щодо того, як вони можуть запобігти гомосексуальним наслідкам серед їхніх нащадків. Особливо батько відіграє дуже важливу роль у розвитку мужності у своїх хлопчиків та у такий спосіб запобігає гомосексуальним наслідкам, коли сини досягають статевої зрілості. Те, про що я буду говорити, базується винятково на вивченні, наукових дослідженнях і повідомленнях. За винятком останнього посилання у боковому меню, це не базується на релігійному або моральному ставленні до цієї проблеми. Мій акцент буде на гомосексуалізмі серед чоловіків, де походження й розвиток є добре підтверджені. Розвиток лесбіянства серед жінок не є так само добре зрозумілим. Отже, ці матеріали призначаються для батьків та бабусь і дідусів, які мають онуків, а не для людей, які вже розвили свої гомосексуальні переконання.

Ще раз, будь ласка, відзначте: Цей матеріал не призначений для Вас, якщо Ви вже набули гомосексуальної орієнтації.

Виноска:

Є два види гомофобів (страх перед гомосексуалізмом). Перший вид – це ті, хто боїться впливу, який гомосексуальна пропаганда і популяризація в ЗМІ будуть мати на наших дітей. Таких гомофобів є дуже багато у нашій країні.

Другий вид гомофобів - ті, хто боїться і відчуває загрозу з боку гомомафії/гомолоббі. Загроза може бути різною. Деякі бояться, тому що гомомафія складає фізичну загрозу для них та їхніх родини, як ми побачимо з прикладів. Інші бояться загроз ненасильницького характеру. Це можуть бути страхи релігійних служителів втратити фінансову підтримку уряду (якщо тільки вони не відкриють членство та духівництво для гомосексуалістів), як ми побачимо. Або це можуть бути бізнесмени, які бояться втратити своїх клієнтів через залякування гомомафії. Або це можуть бути професіонали різних напрямків діяльності, які бояться, отримати ярлик „гомофоба” з боку впливових груп гомосексуалістів або в ЗМІ.

Більшість гомофобів першого виду є звичайно також гомофобами другого виду, тому що вони бояться переслідування, якщо вони висловлять свою думку публічно. (Люди, які не є гомофобами першого виду, називаються гомофілами, оскільки вони ніколи не є також і гомофобами другого виду, через те що їм ніколи не погрожувала і їх не залякувала гомомафія). Люди, які є гомофобами обох видів (таких набагато менше) є тими, які, з одного боку, хвилюються про вплив гомосексуалізму на наших дітей, а з іншого – також хвилюються про свою власну безпеку та/або кар'єру або бізнес, тому що вони наважилися висловити свою позицію. Є звичайно суміжні області між тим, щоб бути гомофобом або гомофілом будь-якого виду.

Не для Дітей

Також, матеріали, які я представлю, не призначені для дітей. Принципи, про які Ви довідаєтесь, повинні бути застосовані до Ваших дітей, але сама інформація винятково призначена для Вас, як батьків. Подана мною інформація розділена на наступні частини:

1. Яка сексуальна орієнтація є найбільш бажаною для Вашої дитини або онука? Без належної інформації про гомосексуальний спосіб життя, і пов'язані з ним практики, Ви не зможете вирішити, як далеко Ви хочете зайти, щоб сприяти розвитку однієї з цих двох орієнтацій (гомо чи гетеро).

2. Як можете Ви, протягом років становлення Вашої дитини, покласти основу для сексуальної орієнтації, яка буде розвиватися з початком статевої зрілості?

3. Дитина народжується гомо- чи гетеросексуалом? Чи закладене це у генах?

ЗМІСТ

Введення та три розділи (міфи) розділені на наступні підрозділи (натискаючи на кожний з розділів або підрозділів, Ви зможете перейти безпосередньо до тієї теми):

Передмова
Посилання
Безкоштовна література
Тур по Швеції

Міф номер 1: Гетеросексуальний та гомосексуальний стилі життя однаково здорові й бажані.
1. Середня тривалість життя
2. Вживання незаконних наркотичних засобів
3. Частота самогубств
4. Поширення педофілії
5. Хвороби, що передаються статевим шляхом
6. Невірність партнеру
7. Соціальне та релігійне прийняття
8. Ненормальне фокусування на сексі
9. Ректальні проблеми

Міф номер 2: Ви не можете впливати на свою дитину стосовно того, яку сексуальну орієнтацію вона обере з настанням статевої зрілості.
1. Гомолоббі приховує переконливі результати обширних досліджень
2. Звіт про науково-дослідну роботу Бібера та ін. (ПОСИЛАННЯ 4)
3. Висновки, що необхідно зробити
4. ПАРАД ГАНЬБИ (THE PARADE OF SHAME)
5. Більше про роль батька
6. Загальна роль обох батьків
7. Напади гомолоббі у США на людей, які не погоджуються з їхніми ідеями
8. Напади гомолоббі у Швеції на людей, які не погоджуються з їхніми ідеями

Міф номер 3: Сексуальна орієнтація - дещо успадковане. Вона визначена генами.
1. Гомолоббі відкидає результати досліджень
2. Коллмен (Kallman)
3. Бейлі-Піллард (Bailey-Pillard) (1991)
4. Бейлі-Дюнне-Мартін (Bailey-Dunne-Martin) (2000)
5. Ще одне підроблене дослідження (Хаммер , Ху, Магнуссон, Ху та Потатуччі)
6. Берман-Брукнер (Bearman-Bruckner) (2001)
7. Симон Леві (Simon LeVay) (1991)
8. Внутрішньоутробні (передродові) Гормональні Гіпотези
9. Тенденція Недавніх Гомосексуальних "Досліджень"

Передмова

Посилання:
У поданому матеріалі я звернуся до трьох типів посилань.

Тип 1. Щоб утримати основну презентацію в певних рамках, я помістив частину другорядного матеріалу в лівому боковому меню. Щоразу, коли Ви бачите підкреслене число (наприклад, Nr 1), Ви знайдете додаткову інформацію з цієї проблеми натиснувши безпосередньо на число там, або натиснувши на те ж саме число у лівому боковому меню.

Тип 2. Я використав матеріал із декількох книг як джерела для даного подання. Посилання на ці книги представлені як "ПОС.” (літери верхнього регістра), далі вказане число і потім номер сторінки в книзі, де Ви можете знайти інформацію. У більшості цих книг, у свою чергу, є багато власних посилань.

Тип 3. Частина вихідного матеріалу, що я вважаю особливо значущим, подана з позначенням "пос." (літери нижнього регістра), супроводжуваним числом. Я також використовую цей тип посилання на деякі вебсторінки в Інтернеті. Деякі з цих посилань, особливо вебсторінки RFSL, час від часу перестають працювати, особливо коли їх ловлять на гарячому за їхній непристойний матеріал. Отже, я не знаю, чи буде те чи інше посилання робочим, чи сторінка буде „заморожена” у той час, коли Ви звернетеся до неї. Але матеріал, що я включив, був опублікований на сайті ще у березні 2007 року. Усі посилання цього типу (типу 3) мають прямий зв'язок, тобто Ви зможете перейти до потрібної сторінки, натиснувши на число. Список усіх трьох типів посилань (“Nr”, "ПОС." та "пос.") Ви зможете знайти, натиснувши на останній пункт лівого бокового меню.

Назад до Змісту

Безкоштовна література

Якщо Ви маєте дітей чи онуків молодше 16 років, Ви можете отримати деякі наші матеріали безкоштовно. Ви можете знайти ці матеріали, натиснувши на пункт „Безкоштовна література” в нижній частині лівого бокового меню або на пункт „Контакт” у верхньому горизонтальному меню.

Уся безкоштовна література представлена англійською мовою. Будь-які інші матеріали, недоступні безкоштовно, Ви можете придбати, наприклад, на www.amazon.com.

Контакт
Ви можете також написати мені за адресою:

Ron Linden
Kungsgatan 12
211 49 Malmö
Sweden

Назад до Змісту

Тур по Швеції

Ми плануємо відвідати багато міст у Швеції, де ми також представимо свою безкоштовну літературу. Ви можете знайти наш розклад у пункті “Тур по Швеції” головного меню. Ми також розмістимо оголошення у місцевій газеті, коли приїдемо у Ваше місто. Але іноді місцева газета, може не прийняти наше оголошення. Зрештою, ми надаємо інформацію, у доступності якої для батьків зовсім не зацікавлена RFSL та її прибічники.

Примітка: тур було перервано у 2005 році й не буде закінчено через погрози, що і досі тривають з боку гомомафії у нашій країні. Подальшу інформацію про тур Ви можете знайти у пункті „Гомомафія” головного меню.

Назад до Змісту

Давайте почнемо з Міфу Номер 1.

Міф Номер 1: Гетеросексуальний та гомосексуальний стилі життя однаково здорові й бажані

Чому нам необхідно розглянути розповсюджені гомосексуальні акти?

У своїй книзі “Після Балу: Як Америка переможе свій страх перед геями в 90-х” (Нью-Йорк: Пінгвін, 1989) (“After the Ball: How America Will Conquer Its Fear of Gays in the ‘90s” (New York: Penguin, 1989)) - яка стала фактичною біблією гомосексуального руху - генії маркетингу Кірк та Медсен пишуть (сторінка 146):

“Коли Ви є зовсім відмінними, і люди ненавидять Вас за це, робіть наступне: спочатку поставте хоча б одну ногу у двері, будучи настільки подібними, наскільки можливо; тоді, і тільки тоді - коли Ваше невеличке розходження, нарешті, буде прийняте – Ви можете починати підтягувати Ваші інші особливості, одну за одною. Ви вбиваєте клинок спочатку вузьким кінцем. Як говорить прислів'я, дозвольте верблюду засунути носа до вашого намету, і скоро все його тіло буде у наметі.”

Вони продовжують (сторінка 155):

“Ми маємо на увазі перетворення емоцій, розуму та волі середнього американця через заплановані психологічні атаки у формі пропаганди, якою щедро годують націю ЗМІ. Ми хочемо зруйнувати механізм упередження проти нас - використовуючи ті самі процеси, які змусили Америку ненавидіти нас, перетворити їхню ненависть у тепле ставлення - подобається їм це чи ні.”

І далі Кірк та Медсен пояснюють (сторінка 155-156):

“У Перетворенні, ми імітуємо природний процес стереотипного вивчення, з наступним ефектом: ми беремо хороші почуття до цілком нормальних хлопців і прикріпляємо їх до ярлика „гей”, таким чином, послаблюючи, або, кінець кінцем, цілком заміняючи погані почуття стосовно ярлика й попереднього стереотипу... Тоді як в „Забиванні” метою є показати людину відкинутою та неприйнятою оточенням за її упереджене ставлення до геїв, у „Перетворенні” метою є показати її власне оточення у добрих стосунках із геями. Ще раз, це дуже важко для середньостатистичної людини, яка, за своєю природою та досвідом, майже незмінно відчуває те, що, як вона бачить, відчувають її друзі, не відгукнутися автоматично на цю добре розраховану рекламу.”

І щодо правдивості оголошень, Кірк і Медсен зарозуміло проголошують (сторінка 154):

“Це абсолютно неважливо, що оголошення є брехнею. В усякому разі не для нас, тому що ми використовуємо їх для досягнення етично доброго ефекту, щоб протистояти негативним стереотипам, які є ще більшою брехнею та ще більшим злом.”

Але, тут у Швеції верблюд є вже повністю всередині нашого намету. Ми, легковірні шведи, взагалі вже проковтнули брехню. Тут RFSL вже “протягнула всі особливості одну за одною”. Тільки після опису цих особливостей ви (як батьки) будете мотивовані врятувати вашу дитину від такого стилю життя. Тільки коли ви усвідомите, що “оголошення є брехнею”, ви будете шукати і знайдете необхідні засоби для запобігання гомосексуальному розвитку у вашій дитині.

Отже, давайте порівняємо два стилі життя. Але давайте, спочатку, встановимо, що – не зважаючи на всю брехню оголошень RFSL та їхніх прихильників – люди гомосексуальної та гетеросексуальної орієнтації мають рівну цінність. Усі люди мають рівну цінність. Ми всі повинні погодитися у цьому. Проте, якщо ми говоримо про те, яка сексуальна орієнтація є бажаною як для окремих індивідів, так і для суспільства, думки відрізняються. Є ті, хто стверджує, що гомосексуальний стиль життя, з його відсутністю табу і свободи насолоджуватися будь-яким видом сексу, - бажаніший стиль життя. Але є також ті, хто вважає, що гетеросексуальний стиль життя є більш бажаним, з точки зору як окремого індивіда, так і з точки зору суспільства.

Тому давайте порівняємо два стилі життя, щоб ви, як батьки, могли вирішити для себе, що, за вашим переконанням, є бажаним результатом для ваших нащадків і могли вжити відповідних заходів. Оскільки ми говоримо про те, що ви, як батьки, вважаєте бажаним, ми торкнемося лише того, що є кращим для вас та ваших нащадків, а не вплив на суспільство в цілому (наприклад, медичні витрати на лікування хвороб, що передаються статевим шляхом, витрати суспільства через зловживання наркотиками, нестача коштів на інші важливі медичні дослідження через інтенсивне фокусування на СНІДі та ін.). A порівняння двох стилів життя виявляє наступне:

Багато з цих категорій є взаємозалежними. Наприклад: зловживання наркотиками, самогубства і хвороби, що передаються статевим шляхом – це все впливає на середня тривалість життя. І в певному соціальному і релігійному оточенні (з низьким прийняттям гомосексуального стилю життя), частота самогубств серед уже встановлених гомосексуалістів, можливо, вища, що компенсується набагато нижчим відсоток гомосексуалістів. Іншими словами: Абсолютна кількість самогубств у такій культурі є ймовірно нижчою. Але коли людина стає гомосексуалістом, вірогідність того, що він/вона накладе на себе руки, підвищується. Ми повинні також пам'ятати, що ми говоримо про статистичні середні величини. Іншими словами: вірогідність конкретного результату. Наприклад, є чоловіки гомосексуальної орієнтації без хвороб, що передаються статевим шляхом, а є й чоловіки гетеросексуальної орієнтації з багатьма хворобами.

Основна проблема чоловіків з гомосексуальним стилем життя – окрім аспектів моралі та вірності – різні форми анального сексу. Це дуже характерно для їхнього стилю життя, як свідчить “Анальне Керівництво” (пос. 13) на офіційній вебсторінці RFSL. Близько двох третин усіх чоловіків-гомосексуалістів беруть участь у різних формах анального актів. За цією практикою слідують багато проблем зі здоров'ям. Наступна епідемія для людства вже на підході.

Давайте зараз розглянемо детальніше 9 сфер порівняння.

Назад до Змісту

1. Середня тривалість життя
Цифра 75 років у таблиці для чоловіків-гетеросексуалів фактично заснована на статистиці із США для всіх чоловіків. І я не зміг знайти ніякої прямої статистики для чоловіків-гомосексуалістів, імовірно через історичну проблему класифікації чоловіків як гомосексуалістів, через ганебне клеймо, яке, звичайно, асоціюється с таким стилем життя. Проте, я знайшов два окремих джерела, які стверджують, що тривалість життя чоловіків-гомосексуалістів коротша на 20 років: пос.1 (Психологічні Звіти (Psychological Reports) (2005; 96:693-697) та пос.2 (1997; Міжнародний Журнал Епідеміології (International Journal of Epidemiology)1997; Видання 26, 657-61), обидва з них згадані у пос.3 (ще одне дослідження підтверджує, що тривалість життя гомосексуалістів є на 20 років коротшою).

Назад до Змісту

2. Вживання незаконних наркотичних засобів
Варто лише зайти на вебсторінку RFSL, щоб усвідомити, яким звичайним є нелегальне використання наркотиків серед гомосексуалістів. Якщо й існує будь-яка організація в нашій країні, яка могла б вважатися представником гомосексуальної спільноти, то це RFSL. Врешті-решт, вони є організацією, яка регулярно отримує великі суми грошей платників податків від нашого уряду для фінансування своєї діяльності, наприклад, на утримання вебсторінки та інші різноманітні агітаційні заходи. Давайте звернемося до їх вебсторінки (пос.4). Тут ви можете побачити список найбільш розповсюджених нелегальних наркотиків з описом того, як використовувати той чи інший наркотик. Візьміть, наприклад, Екстезі (між іншим, вони роблять орфографічну помилку при написанні слова Екстезі), який є дуже поширеним наркотиком у гомосексуальному соціальному середовищі. Надана наступна рекомендація для його використання: “Пийте воду регулярно, але не більше половини літра щогодини”. Далі вони надають інші рекомендації про те, як використовувати амфетамін, кокаїн, кристалічний денатурат, GHB, LSD та ін. Я дослідив вебсторінки багатьох інших організацій у нашій країні – Національної Організації Автомобілістів, Шведського Співтовариства Запобігання Жорстокості до Тварин та багатьох-багатьох інших організацій – але жодна з них не дає своїм членам рекомендації щодо того, як використовувати нелегальні наркотики. Отже, очевидне запитання: “чому існує така сильна залежність між незаконними наркотиками й гомосексуальним способом життя?”

Відповідь знаходимо на іншій вебсторінці RFSL. Повинен визнати, що я вагався, чи слід розміщувати даний матеріал. Він дійсно є відразливим для більшості нормальних людей. Але, зрештою, це матеріал з власної вебсторінки RFSL, і він пояснює краще, ніж слова, чому незаконні наркотики настільки поширені. На вебсторінці RFSL (пос.5) вони пишуть:

“Лизання заднього проходу - Римінг

Для непосвяченого учасника, зустріч між язиком та заднім проходом - таїнство, болісне та навіть відразливе. Однак, для досвідченого учасника це - небеса на землі. Одна з улюблених позицій серед римерів - коли один з них сидить, зігнувшись, на обличчі іншого та широко розводить свої ягодиці. У такий спосіб ример може дістати язиком всюди."

Іншими словами: “для новачка це є відразливим, але для досвідченого учасника це походить на небеса на землі”. І цей самий факт - що це є відразливим для новачка - пояснює, чому незаконні наркотики доцільно використовуються, щоб полегшити цю практику. Те ж саме стосується і багатьох інших практик, до яких долучені гомосексуалісти (наприклад, так званий “фістінг” і т.д.). Зрозуміло, що досвідчені старші чоловіки люблять долучати молодших чоловіків і хлопчиків до "таїнства" різних сексуальних практик. Як, наприклад, коли наш Суддя Верховного Суду Лейф Торссон добивався і платив за гомосексуальні послуги молодому 20-річному юнакові в Стокгольмі (Nr 1). Детальніше ми розглянемо цей випадок пізніше. Читаючи вебсторінку RFSL починаєш розуміти, що гомосексуальні методи прогресують. Вчорашніх мерзенних і розбещених актів сьогодні вже недостатньо.

Назад до Змісту

3. Частота самогубств
Ми знаємо, що рівень самогубств є 17.6 на 100 000 усіх громадян щорічно (в 4-5 разів вище серед чоловіків ніж серед жінок). Досить зрозуміло, що немає ніякої достовірної статистики по частоті самогубств серед гомосексуалістів. Багато самогубств вчиняють молоді люди, які борються з гомосексуалізмом на стадії його виникнення, тому що (трагічно) їм ніколи не надавали допомоги й можливості розвинути їхню мужність. Отже, важко дізнатися реальну причину самогубства серед таких підлітків. Однак, були проведені дослідження невдалих спроб самогубства, коли людина вижила і причина спроби самогубства могла бути встановлена (пос.6);" Залежність Між Ризиком Самогубства та Сексуальною Орієнтацією: Результати Дослідження серед населення"). Всі дослідження остаточно вказують на набагато вищий рівень спроб самогубства серед чоловіків і підлітків з гомосексуальною орієнтацією. Наведемо деякі з основних причин емоційної травми, пов'язаної із самогубствами серед гомосексуалістів:

1). Коли "передгомосексуальний" хлопчик досягає статевої зрілості, він часто вже пережив відкидання хлопцями-однолітками. Протягом років свого становлення він часто почувався не таким, як інші хлопчики. Це вже викликало в нього емоційну травму. Він терміново потребує допомоги від іншого чоловіка (або чоловіків), щоб ствердитися у своїй мужності. Замість цього він занадто часто одержує пропаганду RFSL, що тягне його глибше і глибше в гомосексуальний спосіб життя.

2). Якщо він тоді «визнає себе» гомосексуалістом, то часто переживає подальше презирство й відкидання з боку багатьох людей. Він може навіть бути відкинутий членом його власної родини. Навіть багато віруючих, на жаль, не знають, як надати належну допомогу. Але навіть із повним прийняттям, більшість гомосексуалістів ніколи не будуть щасливими, тому що глибоко всередині вони відчувають, що дещо є неправильним і неприродним.

3). Далі, коли він прогресує в гомосексуальному способі життя, він виявляє, що такий спосіб життя ніколи не приводить до справжнього задоволення. Оскільки це є протиприродно, ніколи не буде емоційного задоволення. І те, що спрацьовувало вчора, більше не буде задовольняти сьогодні, і він буде, звичайно, прогресувати в дедалі більш розбещених діях і почуватися ще більш незадоволеним.

Є омана, розповсюджувана гомосексуальною спільнотою, що повна та відверта терпимість і прийняття призведуть до меншої кількості самогубств. Можливо, рівень (або частота) безпосередньо міг би трохи зменшитися. Але це також призведе до того, що ще багато хлопчиків будуть розвивати в собі гомосексуальну орієнтацію. Батьки, врешті-решт, визнають це абсолютно нормальним і природнім та не будуть робити того, що вони повинні робити, аби запобігти цьому. І хоча частота самогубств могла б трохи знизитися, той факт, що ще багато новачків будуть залучені до гомосексуального способу життя, означає, що загальна кількість самогубств збільшиться.

У цьому контексті я хочу трохи більше обговорити належне ставлення до гомосексуалістів з боку турботливих і люблячих гетеросексуалів. З усіх електронних листів, які я одержав від своїх співвітчизників, через контакти на цій вебсторінці, один джентльмен (очевидно християнин) написав: “Чи не є це проблемою (з християнської точки зору), що ті, хто найбільше постраждав через невдале виховання (тобто відсутність батька), будуть також піддаватися найбільшому ризику розвитку гомосексуалізму. Питання того, як показати християнську любов і турботу людині з гомосексуальною орієнтацією є дуже складним”.

Очевидно, що має на увазі автор. Коли підліток показує передгомосексуальні тенденції, і ми знаємо (або майте причину вважати), що це походить від неадекватного виховання, чи не повинні ми прийняти його спосіб життя й полегшити для нього (або неї) сприйняття гомосексуального способу життя. Є дві проблеми, пов`язані з точкою зору, висловленою автором: a) Наше ставлення та б) Справедливість усього цього.

a) Наше ставлення
Відповідь (на мою думку) багато у чому залежить від позиції, чи вірити у те, що гомосексуалізм – це дещо успадковане (що передається у генах), і тому нічого не можна змінити. Багато людей (напевно, більшість людей у багатьох країнах західної Європи), хто піддався на таку дезінформацію - так успішно просунуту гомосексуальним лоббі - вірять, що вони виражають любов і занепокоєння, сприяючи та підтримуючи гомосексуальний спосіб життя. Але ті з нас, хто не сприймає гомосексуалізм як дещо успадковане і що не може бути змінене, мають іншу відповідь. Як тільки Ви розумієте, що гомосексуалізму можна, по-перше, запобігти, і навіть "виправити", коли він уже розвинувся, Ваше ставлення та дії є зовсім відмінними. Це більше не є питанням вияву жалості по відношенню до гомосексуалістів, яким так не пощастило, але сильне та щире співчуття, щоб перешкодити розвитку гомосексуальної орієнтації в маленькому хлопчику й дівчинці, і (якщо вже розвинена), допомогти людині звільнитися з пастки такого способу життя.

Ця думка добре викладена у зворушливій історії про “Ренді” у книзі Чака Колсона “Гарне Життя”. З дозволу організації Prison Fellowship, ця глава (під назвою “Етика та природний порядок”), була перекладена шведською мовою та зараз її можна отримати за замовленням. У лівому боковому меню в пункті “Вільна Література” можна знайти інформацію про те, як зробити замовлення. Якщо Ви розумієте англійську мову, я наполегливо рекомендую Вам придбати книгу “Добре життя” Чака Колсона, засновника та члена правління успішної організації Prison Fellowship (“The Good Life” by Chuck Colson).

Отже, все це зводиться до наступного: Чи вірите Ви, що гомосексуалізму можна, по-перше, запобігти, і навіть "виправити", коли він уже розвинувся? Стосовно цього нижче я описав Міф 2 і Міф 3, щоб допомогти Вам зрозуміти, чому гомосексуалізму дійсно можна запобігти. І також, чому для гомосексуального лоббі настільки важливо приховати від Вас цю інформацію.

б) Справедливість усього цього

Дійсно, це несправедливо, що деяких хлопчиків виховує батько (або інший близький чоловік), надаючи сину необхідну підтримку в розвитку його мужності, у той час як інші хлопчики відчайдушно потребують таких зразків для наслідування. Деякі нещасні хлопчики були навіть зґвалтовані у дитинстві, що залишає жахливі шрами на все життя. Ця трагічна ситуація повинна надихнути турботливих дорослих, особливо чоловіків, брати нещасливого хлопчика “під своє крило” і давати йому емоційну підтримку, якої хлопчик відчайдушно потребує від чоловіка. Але, щоб зробити це, Ви спочатку повинні зрозуміти, що Ви можете змінити ситуацію. Ви дійсно можете запобігти гомосексуальному розвитку в дитині. Щоб не піклуватися і намагатися запобігти, все ж прикриваючись помилковою відмовкою, що деякі діти генетично схильні до гомосексуальної орієнтації, що є однією з найбільших трагедій у нашій країні сьогодні. Це потрібно змінити, щоб протидіяти злісній дезінформації, розповсюджуваній групами, подібними RFSL. Вони хочуть поповнювати свої ряди та щодня втягують нашу найбільш вразливу молодь. Вони занадто добре знають, що з кожним новим підлітком, якого вони втягують у свої ряди, вони, часто, також отримують багато прихильників з родини дитини та їхніх друзів. Кількість означає міць і політичну силу.

Назад до Змісту

4. Поширення педофілії
Більшість людей інтуїтивно розуміє, що частота випадків педофілії більша серед гомосексуалістів, ніж серед чоловіків з гетеросексуальною орієнтацією. Загальна кількість педофілів, звичайно, вища серед чоловіків з гетеросексуальною орієнтацією - і потім з дівчатками. Але частота набагато вища серед гомосексуальних чоловіків фактором принаймні 3 і, можливо, навіть 10 або навіть більше. Оскільки педофілія усе ще є протизаконною, при дослідженні злочину дуже важко встановити, чи є злочинець гомосексуалістом, чи гетеросексуалом. Злочинець-гомосексуаліст, більш імовірно, буде приховувати свою справжню сексуальну орієнтацію. Але ми можемо подивитися на вид педофілії в окремих випадках та потім логічно поміркувати. Зґвалтування дітей майже завжди скоюють чоловіки. Жінки так чи інакше не схильні до таких збочень. Коли жінки ґвалтують, і це дійсно трапляється, ЗМІ, звичайно, більше цікавиться дражливими аспектами злочину ніж відразою зґвалтування як такого.

Щоразу, коли хлопчика зґвалтовано чоловіком, сам акт - по своїй природі є гомосексуальним актом, незалежно від того, чи ідентифікують злочинця як гомосексуаліста по суті. Тільки подумайте про всіх католицьких священиків, які зґвалтували хлопчиків. Очевидно, що це було скоєно людиною, яка має гомосексуальні тенденції, навіть при тому, що священник ніколи не визнає себе гомосексуалістом. Аналогічно, зґвалтування фактично всіх дівчаток є злочином педофілів-гетеросексуалів.

Отже, співставивши співвідношення зґвалтувань хлопчиків та зґвалтувань дівчаток, ми зможемо зрозуміти більше. В усякому разі, дані щодо зґвалтування хлопчиків чоловіками, імовірно, будуть більш занижені, ніж дані щодо зґвалтування дівчаток чоловіками. Це потрібно відзначити, хоча існують також ґвалтівники-бісексуали, які шукають і хлопчиків, і дівчаток. Статистичні дані вказують, що рівень зґвалтування хлопчиків є не набагато нижчим від рівня зґвалтування дівчаток, навіть при тому, що серед населення взагалі чоловіків-гетеросексуалів є приблизно у 25 - 50 разів більше, ніж чоловіків з гомосексуальною орієнтацією.

Навіть політично коректний ліберальний засіб масової інформації, такий як Los Angeles Time, повинен був визнати це. 25-26 серпня 1985 року вони повідомили про опитування 2 628 дорослих у США. Цілих 27 % жінок та 16 % чоловіків зізналися, що були сексуально зґвалтовані у дитячому віці. Іншими словами, кількість зґвалтованих дівчаток перевищує кількість зґвалтованих хлопчиків лише приблизно в 1.7 рази (=27/16). Оскільки 25/1.7=14.7 та 50/1.7=29.4, виходить, що чоловіки з гомосексуальної орієнтацією у 14.7 - 29.4 разів більш схильні до педофілії, чоловіки з гетеро сексуальною орієнтацією. Сирий аналіз, як той, що наведений вище, базується на припущенні, що всі ґвалтівники були чоловіками. Однак, згідно з дослідженням LA Times, 7 % дівчаток були зґвалтовані жінками і 7 % хлопчиків були, також, зґвалтовані жінками. Так, ґвалтівників чоловічої статі було 93 %, на противагу раніше зробленому припущенню у 100 % загальної кількості ґвалтівників. Через це "корегування" вони зробили висновок, що 4 з кожних 10 зґвалтувань у дослідженні були скоєні гомосексуалістами. Так, 40 %, розділити на 2-4 % (частка гомосексуалістів серед населення взагалі), отже, можна стверджувати, що будь-який конкретний гомосексуаліст є педофілом з імовірністю від 10 (=40/4) до 20 (=40/2) разів більшою, ніж будь-який конкретний гетеросексуал. Це порівнюється з "нескорегованими" числами вище (14.7 до в 29.4 разів більш імовірно). З (Міфу 1-1), натиснувши тут, (NO LINK IN ENGLISH FILE) Ви отримаєте більше інформації про це та інші дослідження з цієї теми.

Важливо відмітити наступне. Значна частина статистичних даних у попередніх дослідженнях заснована на базі даних, зібраних до вибуху гомосексуалізму, який стався через популяризацію у ЗМІ цього способу життя. Сьогодні, відсоток гомосексуалістів може значно перевищити застарілі дані у 2 %-4 % населення. Тому, якщо - як приклад - рівень насьогодні є 4%-8% гомосексуалістів, і це застосувати до тієї ж самої бази даних, результати зменшені фактором 2 з 10-20 разів до 5-10 разів більш високої ймовірності педофілії серед чоловіків-гомосексуалістів. Але таке обчислення є артефактом. Тому що зі зростанням відсотку гомосексуалістів серед населення також зростає загальна кількість злочинів педофілії, вчинених гомосексуалістами. Тому, імовірність того, що гомосексуаліст є педофілом завжди буде приблизно в 10-20 разів вищою, ніж імовірність того, що гетеросексуал є педофілом.

З наведених чисел є очевидним, що більшість гомосексуалістів, звичайно, не є педофілами. Отже, належати до групи з такою високою частотою педофілії (досить зрозуміло) часто є неприємним для гомосексуалістів-непедофілів. Це подібно до ситуації з “Північноамериканською Асоціацією Любові Чоловіка-Хлопчика” (“North American Man-Boy Love Association”, NAMBLA), що є соромом для багатьох гомосексуалістів-непедофілів. Однак, прийняття педофілії повільно, але впевнено одержує прийняття в нашому занепалому суспільстві. Так, не пройде багато часу, і NAMBLA більше не буде соромом.

Давайте тепер розглянемо деякі приклади, і потім я представлю свій власний статистичний аналіз на обширній та цікавій базі даних.

4:1. За твердженням власної вебсторінки RFSL вони виражають захоплення старшими чоловіками, що мають секс з молодими хлопчиками. Вони пишуть: ”У древній Греції любов між старшими чоловіками й молодими хлопчиками дуже цінувалася”. Для отримання подальшої інформації натисніть тут (Nr 2).

4:2. Не секрет, що Таїланд - з його ганебною дитячою проституцією - є таким популярним місцем для подорожей серед чоловіків-гомосексуалістів. На цій інформаційній сторінці (пос.8) - призначеній для чоловіків-гомосексуалістів - ми читаємо, чому країна є настільки популярною. Читаємо уривок:

“Про гомосексуальну сцену.

Ми бажаємо й маємо намір зробити Ваше відвідування нашого гомосексуального співтовариства якомога більше щасливим. Багато гостей знайомі з гомосексуальним життям у Phuket, але для нових дослідників, у нас є деякої думки, якими ми хотіли б поділитися.

Будь-ласка, пам`ятайте, що тайські чоловіки, яких Ви зустрінете в барах, працюють, і Ваше задоволення й щастя – це їхній дохід. Якщо Ви говорите якийсь час з людиною у барі, купіть йому напій, залиште йому чайові, або зробіть і те й інше.

Ви усюди знайдете багато різновидів (тайських) чоловіків: мужні чоловіки, жіночні чоловіки, мужні хлопчики, жіночні хлопчики та хлопчики-леді. І не дивуйтеся, що деякі з тайських чоловіків, які йдуть із туристом-геєм, не є гомосексуалістами. (коментар: Їх називають "тайськими чоловіками", навіть якщо багато хто з них - усе ще хлопчики).

У Патонг (Patong) є бари з кабаре-шоу, хлопчиками-танцюристами, сексуальними шоу, барами й ресторанами, і майже в усіх є тайські чоловіки, які готові піти з гостем. Якщо тайський чоловік звертається до Вас, дізнавайтеся через старшого або власника, чи говорить він англійською мовою. Завжди краще бути прямим з тайським чоловіком і власником бара. Довідайтеся, що любить і чого не любить тайський чоловік. Також довідайтеся, чи проведе він з Вами ніч, або тільки короткий час. Якщо Ви не довідаєтеся про це заздалегідь, Ви можете бути збентежені й розчаровані пізніше. Завжди є плата бару, що не підлягає обговоренню, якщо Ви хочете забрати тайського чоловіка, що працює в тому барі. Оплата тайському чоловіку може бути гнучкою. Це може включати лише секс, залишитися на всю ніч, або, можливо, у Вас буде компанія на всі вихідні. Будь-ласка, пам`ятайте, він має друзів або родину, і буде мати потребу в деякому часі для свого щоденного життя також. Оплата може бути наприкінці Вашої пригоди, але краще обговорити оплату заздалегідь...

Різні тайські чоловіки, яких Ви зустрінете тут, мають, так само, як і всі інші чоловіки, різні наміри для контакту з Вами. Вступ у зв`язок, щоб знайти: любов, задоволення від сексу, гроші для життя або комбінацію всього перерахованого.

Ми, як західні геї, звичайно шукаємо сексуальних контактів тільки для задоволення від сексу, або, для пошуку любові, але ми не завжди готові до того, що це може включати гроші. Тут це - реальність. І незалежно від того, чи Ви хочете бути частиною цього, чи ні, Ваше перебування тут у гей-суспільстві буде легшим, якщо Ви будете морально підготовлені перед приїздом.

Ми сподіваємося, що Ви дійсно приємно проведете час тут, і що наші поради допоможуть Вам зробити Ваше перебування ще кращим”.

І, нарешті, після того, як цунамі вразив Таїланд, гей-співтовариство було змушено відкласти великий гей-фестиваль у Phuket, до великого розчарування багатьох із наших геїв. Про це було з жалем сповіщено на вебсторінці RFSL.

4:3. Нідерланди й Бельгія - країни, відомі через безперервне зниження "шлюбного віку" між дорослим і дітьми (тепер 12 років). Тому не було несподіванкою, що Бо Свенссон – головний суддя шведського Верховного Суду та очевидний захисник сексуальної торгівлі - здається, бере свої репліки з бельгійської судової системи. Він обговорював це в інтерв'ю, де він захищав свого приятеля у нашому Верховному Суді, Лейфа Торссона, який отримав сексуальні послуги за гроші від молодого хлопця-студента у Стокгольмі. (Nr 1).

4:4. Нещодавно Журнал Гомосексуалістів (The Journal of Homosexuality) видав спеціальний випуск свого видання, присвячений «Обговоренню педофілії». Видавець, John DeCecco також служить у редакційній колегії “Paedika: Журнал Педофілії”, голландського видання, яке спонсорує “дослідження педофілії” у спробі зробити педофілію більш прийнятною в суспільстві. Цей спеціальний випуск відбиває істотний, впливовий і зростаючий сегмент гомосексуального співтовариства, що не ховає й не засуджує педофілію (ПОС.1 стор.63).

Гомосексуальному лоббі подобається підкреслювати, що в суспільстві є більше педофілів-гетеросексуалів, ніж гомосексуалістів. І якщо ми говоримо про загальну кількість таких злочинів, це, звичайно, вірно. І легковірна громадськість залишає це як є. Але якщо поглянути на рівень (або частоту) педофілії, гомосексуальна педофілія набагато більше поширена. Імовірно, приблизно у 10 разів.

Причина істотної зміни від одного дослідження до іншого - як вказано раніше – те, що важко встановити точні числа в базі даних. Це може змусити деяких людей неправильно дискредитувати важливість всієї проблеми серйозного збільшення частоти випадків педофілії серед чоловіків-гомосексуалістів. Але всі дослідження мають ту ж саму ясну тенденцію.

Безумовно, є деякі дослідження стосовно фактора 10. Одне таке дослідження (ПОС.1) стор.64-65 та пос.9, довело, що є в 36 разів більше гетеросексуалів, ніж гомосексуалістів. Але, число гетеросексуальних зґвалтувань було «тільки» в 11 разів вище, ніж гомосексуальних зґвалтувань . Отже, є лише в 3 рази більша ймовірність (=36/11), що гомосексуаліст виявиться педофілом, ніж чоловік гетеросексуальної орієнтації. Про ще одне дослідження 1988 року повідомили в “Психіатричному Журналі Університету Оттави” Бредфорд, Блумберг та Бургет (пос.10). Вони виявили, що від 19 до 33 % всіх зареєстрованих випадків педофілії вчинено чоловіками-гомосексуалістами. Враховуючи, що «лише» 3 % всіх чоловіків є гомосексуалістами, бачимо, що педофіли зустрічаються серед гомосексуалістів у 6 (=19/3) - 11 (=33/3) разів частіше, ніж серед гетеросексуалів.

Важливо пам'ятати, що з 1973 року, коли APA зненацька проголосив гомосексуалізм нормальною поведінкою (Див. Міф 2 підрозділи 1 нижче), дисципліни психології та психіатрії, здається, були затоплені гомосексуалістами з іншою культурою. Тому потрібно очікувати, що нещодавні дослідження (і особливо коли самі автори - гомосексуалісти) є дуже упередженими і їм часто бракує інтелектуальної відвертості в області "дослідження" гомосексуалізму. У Міфі 3 нижче Ви знайдете кілька таких прикладів. Тому, дослідження в області педофілії серед гомосексуалістів, проведені в наші дні, потрібно сприймати обережно.

ПОС.2 стор. 121-140 перераховують більш ніж дюжину поважних, які відмічають помітно вищу частоту випадків педофілії серед гомосексуалістів. Я також рекомендував би це посилання (пос. 38) (Повідомлення: педофілія, більше розповсюджена серед 'геїв' - Дослідження, має на меті показати 'темну сторону' гомосексуальної культури). Детальний аналіз всесторонньої бази даних (з 12 штатів США у період з 1991 по 1996 рок), випущений Бюро Правосуддя США в 2000 році (пос.11 та пос.12), пропонує відношення 10:1 частоти педофілії між гомосексуалістами та гетеросексуалами (Nr 3).

Назад до Змісту

5. Хвороби, що передаються статевим шляхом
ВІЛ-інфекція звичайно була в центрі уваги протягом минулих двох з половиною десятиріч, починаючи з її поширення в так званих “гомосексуальних банних клубах” у Нью-Йорку в 1981 році і, незабаром, у Сан-Франциско. Надзвичайно небезпечна й самогубна практика гомосексуалістів була головною рушійною силою в критичній та швидкій початковій епідемії.

Тоді хвороба пішла під назвою Імунний розлад, пов`язаний з гомосексуалізмом (GRID - Gay-Related Immune Disorder). Але дуже скоро гей-співтовариству – яке раптово стало дуже впливовим - вдалося змінити назву на СНІД (Синдром набутого імунного дефіциту). Сьогодні кожен знає про трагічну й міжнародну епідемію ВІЛ/СНІДу.

Але окрім ВІЛ/ GRID / СНІД є багато інших хвороб, що передаються статевим шляхом. Серед них HPVs (Human Papillomavirus - папілома вірус), назва групи, що складається приблизно з 70 різних типів вірусу. Дослідження гомосексуалістів та бісексуалів у Сан-Франциско показало, що HPV був майже універсальним серед ВІЛ-позитивних чоловіків та повних 60 % серед ВІЛ-негативних гомосексуалістів та бісексуалів. Аналогічно, багато інших хвороб, що передаються статевим шляхом (гонорея, сифіліс, саркома та ін.) набагато більше поширені серед гомосексуалістів. Також Гепатит B більше розповсюджений серед гомосексуалістів.

Є дві основних причини високого поширення хвороб, що передаються статевим шляхом, серед гомосексуалістів:

5:1. Частота анального статевих актів серед гомосексуалістів є дуже високою. Відповідно до одного повідомлення (пос.13): Поширення Небезпечного Сексу та Ректальної Гонореї серед Чоловіків, які мають статеві акти з чоловіками, Сан-Франциско, Каліфорнія, 1994-1997 (Increases in Unsafe Sex and Rectal Gonorrhea among Men who have Sex with Men (MSM) San Francisco, California, 1994-1997), Щотижневий звіт смертності та захворюваності, Центри контролю за захворюваннями та запобігання захворюванням, 29 січня, 1999,45] відсоток анального сексу серед гомосексуалістів збільшився з 57.6 % до 61.2 % у період з 1994 по 1997 роки. Потрібно лише подивитися “Анальне Керівництво” RFSL – відкрито опубліковане на їх вебсторінці (пос.14) – щоб зрозуміти, наскільки широко розповсюджена ця практика серед гомосексуалістів.

І анальний статевий акт передає хвороби, що передаються статевим шляхом, набагато більше, ніж вагінальний статевий акт. У дослідженні, представленому в New England Journal of Medicine, було відзначено, що “імовірність передачі ВІЛ при незахищеному анальному проникненні між 0.008 і 0.032, або між 1 з 125 і 1 з 31 на кожний раз подібного акту” (ПОС.2 стор. 71-72). У порівнянні, імовірність передачі ВІЛ у незахищеному вагінальному статевому акті "тільки" між 0.0005 і 0.0015 або між 1 з 2000 і 1 з 666. Отже, анальний статевий акт є у 5 - 64 рази більш небезпечним, ніж вагінальний статевий акт.

Але передача хвороб здійснюється не лише через “кров до крові” або “слизу до слизу”. У публікації “Анальне Задоволення і Здоров'я” (Jack Morin, Anal Pleasure and Health: A Guide for Men and Women, San Francisco, Down There Press, 1998 p. 220) написано: “Сексуальні акти пропонують багато можливостей для маленьких доз випорожнень, знайти шлях до рота сексуального партнера. Найбільш пряма дорога через орально-анальний контакт”.

5:2. Висока кількість партнерів серед гомосексуалістів. Ми повертаємося знову до вебсторінки RFSL, щоб побачити, що таке дійсно має місце і які шанси гомосексуалістів щодо незахищеного сексу (пос.15). Там хтось пише: ”Ми любимо один одного і ми є ВІЛ-негативними. Ми займаємося сексом одне з одним без презервативів, але з іншими - ми використовуємо презервативи. Безпека за угодою працює, якщо обидва отримали ВІЛ-негативний результат тесту двічі (три місяці між двома тестами) та мали безпечніший секс у цей період. Потрібно до трьох місяців, щоб антитіла сформувалися. Також ви повинні погодитися стосовно того, як поводитися, якщо ви зустрічаєтесь з кимось на стороні. Тоді завжди потрібно займатися сексом з використанням презерватива і негайно повідомити партнера, якщо у Вас був небезпечний секс.”

Назад до Змісту

6. Невірність партнеру
Середня кількість партнерів протягом життя становить 50 серед гомосексуалістів та 4 серед гетеросексуалів (ПОС.1; стор. 54). Знову, така середня кількість не виключає, що є гомосексуалісти, віддані своєму партнеру (хоча рідко можна зустріти відданість на все життя), і що є сексуально нерозбірливі гетеросексуали. За минулі 12 місяців число партнерів було 8 серед гомосексуалістів і 1.2 серед гетеросексуалів. Анальні статеві акти за минулі 12 місяців становили 65 % серед гомосексуалістів і 9.5 % серед гетеросексуалів.

Окрім набагато вищого ризику хвороб, що передаються статевим шляхом серед гомосексуалістів (див. вище) висока невірність у їхніх парах часто призводить до додаткової емоційної травми для одного з партнерів, коли стосунки руйнуються. Крім того, є, звичайно, емоційна травма для всиновлених дітей. Окрім набагато вищого ризику педофілії, це тепер також стало дійсністю для наших найменших, тому що наш Парламент ("Riksdag") у дуже ганебному акті легалізував всиновлення гомосексуальними партнерами. (Див. “Парад Ганьби” під Міфом 4.2 нижче).

Назад до Змісту

7. Соціальне та релігійне прийняття
Хоча це і частина меншості, але все ще є шведи, які не вважають гомосексуальний спосіб життя рівнозначним і прийнятним. Причини:

7:1. Деяких Шведів обурює факт, що (у середньому) гомосексуальне співтовариство отримує набагато більше податкових коштів, наприклад, медичні, соціальні та фінансові ресурси. Висока вартість СНІДу та інших хвороб, що передаються статевим шляхом, наркоманія й т.д. зменшує фінансові ресурси, доступні для іншого соціального забезпечення та дослідних програм.

7:2 Деякі люди у Швеції - навіть після величезної зміни у ставленні суспільства за минулі десятиліття – все ще мають релігійних корінь, який управляють їхньою думкою щодо гомосексуального способу життя. Давайте розглянемо три найбільших релігії в нашому суспільстві сьогодні.

ІСЛАМ
Іслам - імовірно вже найбільша релігія у Швеції (принаймні, як виглядає) - має деякі ясні заборони проти гомосексуальної поведінки:

(Коран 4:16)
Якщо у двох чоловіків серед вас буде неприродна жага (прихильність), повинні обоє бути покарані.

(Коран 27:55)
Чи прийдете ви краще до чоловіка за задоволенням вашої жаги, ніж до жінки. Ні, Ви - необізнані люди.

ІУДЕЙСЬКО-ХРИСТИЯНСЬКА

Обидві з цих світові релігії традиційно засуджують гомосексуалізм. Потрібно визнати, що більшість сьогоднішніх християн (за виключеннями католиків) змінило свою релігію й сьогодні схвалює гомосексуалізм. Щоб довідатися, як це трапилося лише за минулі 3 десятиліття, натисніть на це посилання (Nr. 6; Відповідь на Напад Гомосексуалізму від Релігійних Груп). Незважаючи на більшу прийнятність, всі три основних релігії у Швеції - принаймні відповідно до їхніх оригінальних основних цінностей та історичних Святих документів - засуджують гомосексуалізм. Тому, якщо Ваша дитина виявить гомосексуальну орієнтацію, він чи вона більш імовірно буде мати труднощі з, принаймні, деякими людьми у нашій країні.

Назад до Змісту

8. Ненормальне фокусування на сексі
Для людини з гомосексуальною орієнтацією взагалі, секс, займає набагато більшу частину життя. Коли юна людина, будь-якої орієнтації, стає сексуально активною, є, природно, посилений інтерес до сексу. У той час, як це надмірне фокусування для людини з гетеросексуальною орієнтацією спадає зі шлюбом і створенням родини, для людини з гомосексуальною орієнтацією це стає неприродним у його інтенсивності та масштабах. Ви ніколи не бачили, щоб гетеросексуальна організація святкувала їхню орієнтацію в Стокгольмі на параді “Straight Day Parade” і щоб його учасники на ліжка, встановлених на вантажівках, зображували рухи, характерні для статевого акту, прямо перед Королівським Палацом. У людини з гетеросексуальною орієнтацією є так багато інших речей та обов'язків, якими сповнене її життя.

Назад до Змісту

9. Ректальні проблеми
Навіть коли використаються презервативи, щоб знизити ризик передачі вірусів і бактерій (див. вище), анальний статевий акт усе ще завдає шкоди, особливо людині, яка переносить анальне проникнення. Ректальний отвір створений тільки для настільки широкого розтягнення, щоб передати випорожнення. Тиск пеніса може дуже ушкодити анальний отвір. Ще гіршою є звичайна практика фістінгу, як описано в “Анальному Керівництві” RFSL на їх вебсторінці (пос.5)

“Фістінг

Фістінг – це передова сексуальна техніка, яка означає, що уся ваша рука вставлена у задній прохід. Щоб задовольняти когось у такий спосіб, або щоб хтось міг задовольнити вас, потрібні обширні знання, поєднані зі спокоєм, відповідальністю та свідомістю. Це - питання практики й упевненості. Вставити вашого кулака в задній прохід іншої людини - привілей. Той, хто дозволяє вставити руку до свого заднього проходу, показує, що він довіряє вам, і це означає, що ви повинні поважати його уразливість.

Гарний фістер повністю зосереджений на своєму партнері та уважний до його реакцій. Дуже важливо для того, кому роблять фістінг, розслабитися і піддатися, замість того, щоб змушувати анальний отвір відкритися. Якщо Ви - новачок, Вам радять скористатися допомогою досвідченого містера, як вашого вчителя. Кілька рекомендацій:

* Підготуйтеся з промиванням кишечнику.
* Уникайте поранень, підстрижіть нігті коротко. Видаліть браслети, кільця та ін.
* Використовуйте гумові рукавички.
* Ніколи не використовуйте ту ж саму рукавичка для двох людей – міняйте рукавичку. * Використовуйте багато змазок, бажано на силіконовій основі.
* Якщо Ви використовуєте змазку на водній основі, тримайте склянку води поблизу, щоб занурити руку.
* Уникайте римінгу після фістінгу.
* Облизуйте спочатку та займіться сексом. Потім робіть фістінг.”
(Кінець цитати з вебсторінки RFSL).

Тому, навіть коли використаються презервативи, щоб понизити ризик вірусних і бактеріальних інфекцій (див. вище), анальне проникнення шкідливе, головним чином, для людини, яка переносить анальне проникнення. Це часто приводить до "ректальної нестриманості", а також до анального раку. Мембрана, що оточує пряму кишку, майже завжди ушкоджується. Навіть без великої травми, є невеликі (іноді мікроскопічні) розриви в ректальній мембрані, що спричиняє безпосередню передачу бактерій у кровоток. Тому, навіть при тому, що віддані гомосексуальні партнери мають нижчий ризик СНІДу, вони часто (через їхню взаємну відданість і довіру) беруть участь у таких діях і дуже уразливі для інших інфекцій.

Часто вони стають жертвами інших серйозних - і іноді смертельних - інфекцій, викликані потраплянням фекалій у кровоток. Це включає гепатит B та інші незвичайні інфекції, такі як «shigellosis», «Guardia Lamblia», які разом тепер згадуються як "Гомосексуальний синдром кишки" ("Gay Bowel Syndrome (GBS)" ) [ПОС.2; стор. 80-82]. Стаття в публікації [F.N. Judson, "Сексуально Переданий вірусний гепатит і черевні хвороботворні мікроорганізми" (F.N. Judson, "Sexually Transmitted Viral Hepatitis and Enteric Pathogens", Urology Clinics of North America 11,. No.1 (February 1984), ) стор.177-185], резюмує це в такий спосіб:

“Через їхню більшу кількість сексуальних партнерів і сексуальних методів, таких як anilingus, і анальне проникнення, чоловіки з гомосексуальною орієнтацією знаходяться у групі високого ризику придбання гепатиту B, giardiasis, амебіазу, shigellosis, campylobacteriosis і anurectala інфекцій з гонореєю Neisseria, Chlamydia trachomatis, Treponema palladium, вірусом герпеса простого, і HPV (віруси папіломи)".

Із цим порівнянням способів життя, Ви - як батьки - можете сформувати незалежну думку, стосовно того, який спосіб життя є бажаним для Ваших нащадків (особливо хлопчиків). І особливо до якої межі Ви готові піти, якщо Ви хочете запобігти гомосексуальному результату. У наступній главі (Міф 2) мі дослідимо, що Ви можете зробити, щоб впливати на Вашу дитину (у дуже ранньому віці) так, щоб він, більш імовірно, прийняв Вашу бажану сексуальну орієнтацію, коли він досягне статевої зрілості.

Назад до Змісту

Міф номер 2: Ви не можете впливати на майбутню сексуальну орієнтацію дитини.

Далі я хочу описати дії, які Ви повинні зробити, - якщо Ви хочете, щоб Ваша дитина або онук обрали гетеросексуальний спосіб життя після входу в статеву зрілість. Однак, якщо Ви віддаєте перевагу гомосексуальному способу життя (наприклад гомосексуальні партнери, які всиновили дітей), Ви схочете робити протилежне порадам, запропонованим нижче.

Назад до Змісту

1. Гомолоббі приховує переконливі результати обширних досліджень

Спочатку кілька слів про те, вважається “політично коректним” у Швеції сьогодні. Викладене нижче вважається гомофобним (“недружелюбне або несприятливе подання гомосексуальної орієнтації”) у нашій країні. Хоча цей термін призначено як образу, це – правильний термін. Це - протилежність гомофілічному ставленню (”дружнє або сприятливе подання гомосексуальної орієнтації”). У Швеції насьогодні є набагато більше гомофілів, ніж гомофобів. Ситуація є абсолютно протилежною тій, яка була лише покоління тому.

Це - результат безперервного пропагандистського барабанного бою від RFSL і SVT за минулі три десятиліття. Якщо Ви – не швед, Ви повинні знати, що SVT - шведська телевізійна монополія; у дійсності пропаганда й рука ідеологічної обробки RFSL. Тому нікого не здивувало, коли SVT було нагороджено престижною нагородою “Rainbow Award” як кращого і передового покровителя їхніх порядків. Нагороду було вручено у зв'язку з “Гомосексуальним тижнем гордості” (“Gay Pride Week”) у Стокгольмі, Швеція. Наша столиця Стокгольм стала магнітом (дійсною Меккою) для гомофілів з усієї Європи.

Гомолоббі є надзвичайно впливовим у нашому суспільстві сьогодні. На всіх рівнях. Вони занадто добре знають, що їхній політичний вплив прямо залежить від їхньої кількості. Багато батьків і родичів стають дуже прихильними до RFSL, як тільки вони довідаються, що хтось з їхньої родини став гомосексуалістом. Але в той же час вони вірять, глибоко всередині, що це - трагедія. Тому, якщо Ви – маєте дітей чи онуків, і бажаєте, щоб одного дня Ваші нащадки обрали гетеросексуальну орієнтацію, слухайте уважно наступне.

Велика частина наступного матеріалу узята (з дозволу) з американської книги Джозефа Ніколосі під назвою ”Довідник Батьків по Запобіганню Гомосексуалізму” (Joseph Nicolosi ”A Parent's Guide to Preventing Homosexuality” )(ПОС.3). Ніколосі має докторський ступінь у психології. Потрібно відзначити, що його книга заснована на тому, що показало психологічне дослідження, і не засноване на релігійних концепціях. Через свої погляди д-р Ніколосі тепер підданий анафемі лідерами і багатьма членами “Американської Психологічної Асоціації”. В 1973 році схожа асоціація - “Американська Психіатрична Асоціація” або “APA”, проголосувала за те, щоб видалити гомосексуалізм з офіційно схваленого списку психіатричних хвороб (Діагностичне й Статистичне Керівництво або, коротко, DSM). Це відбулося через ні що інше, як вдалий хід обмеженої, але дуже галасливої та сердитої групи гомосексуалістів та їхніх прихильників (ПОС.1 стор. 32-35). Починаючи з того часу, гомосексуальні психіатри, психологи та їхні прихильники більше й більше контролювали дослідження, повідомлення та обговорення в рамках їхніх організацій. На прикладі д-р Через приклад д-р Ніколосі пояснює цю зміна в політиці. Він пише (ПОС.3; стор. 171-172):

” Політична коректність продовжує охоплювати всі наші асоціації розумового здоров'я. До розкладу щорічного з`їзду Американської Психіатричної Асоціації у 1999 році входили дебати про те, чи може сексуальна орієнтація бути змінена через терапію. Але ті дебати були скасовані, коли два з запланованих спікерів пішли, говорячи, що предмет "гомосексуалізму як предмету для змін" був занадто заполітизованим як для наукової зустрічі. Психіатр Джеффрі Сетіновер і я були спочатку запропоновані як члени тієї групи, але психіатри з активною гомосексуальною позицією відмовилися брати участь у зборах, якщо Сетіновер чи я будемо брати участь у цьому обговоренні.

Отже, Ви закінчуєте вищу школи і думаєте, що гетеросексуальність нормативна? Успіхів Вам у вираженні Вашої точки зору, публікації Ваших тез, і зустрічі з Вашими колегами. Вам би краще тримати Ваші переконання при собі, або Ви можете виявитися відкинутим соціальним колом, визнання якого Ви так важко намагаєтесь отримати.”

Для одержання додаткової інформації з цієї теми натисніть на це посилання (Nr 4 у боковому меню).

Якщо придушення правди гомолоббі у США настільки поширено, уявіть, як це повинно бути у нашій країні. Немає, імовірно, жодного психолога або психіатра у Швеції, хто хоче (або сміє), співпрацювати з батьками, які приводять свого хлопчика до його офісу через занепокоєння про розвиток жіночного поводження в їхньої дитини. Тому, Ви, як батьки, залишені наодинці із собою у Вашому занепокоєнні про майбутню сексуальну орієнтацію Вашої дитини. Щоб допомогти Вам, я зробив для Вас безкоштовну підбірку матеріалів. Зв'яжіться зі мною, натиснувши на пункт верхнього меню “Безкоштовна література” або “Контакт”.

Після цього трохи задовгого введення, давайте тепер розглянемо те, що показує чесне дослідження, та що Ви можете зробити сьогодні, щоб перешкодити розвитку у Ваших дітей початкового передгомосексуалізму і наступного гомосексуалізму. Давайте спочатку розглянемо корінь (походження) гомосексуалізму серед хлопчиків.

Назад до Змісту

2. Звіт про науково-дослідну роботу Бібера та ін. (ПОСИЛАННЯ 4)
Давайте спочатку розглянемо важливе дослідження, проведене Ірвінгом Бібером та, приблизно, сімдесятьма психіатрами і психологами. Всебічне дослідження почалося у 1952 році і через 10 років - після багатьох оцінок і наступних дій – команда з восьми медичних психоаналітиків і одного клінічного психолога в Комітеті випустила повідомлення, назване “Гомосексуалізм: Психоаналітичне Дослідження Гомосексуалістів Чоловічої статі (“Homosexuality: A Psychoanalytic Study of Male Homosexuals, New York: Basic Books, 1962). (ПОС. 4).

На додаток до вагомого значення в масштабі та компетентності авторів, дослідження є суттєвим з двох важливих причин:

2:1. Воно проводилося у період з 1952 по 1962 роки. А саме, ще до того, як це стало політичним табу вважати гомосексуалізм небажаним поводженням, що повинне бути відвернене. Після 1973 року, коли APA видалив гомосексуалізм з офіційно схваленого списку психіатричних хвороб (Діагностичне й Статистичне Керівництво або, коротко, DSM), стало фактично неможливо провести дослідження цього виду. І якби група дослідників наважилася проводити дещо подібне сьогодні, вони були б неймовірно піддані остракізму їхніми колегами. Алі результати є ще дійсними сьогодні і надзвичайно важливі для батьків, що прагнуть уникнути розвитку гомосексуалізму в їхніх хлопчиках.

2:2. В 1962 році гомосексуалізм ще не був популяризований пануючими ЗМІ або прославлений бізнесом розваг. Сьогодні це зовсім по-іншому.

Тільки подивіться на те, що RFSL сьогодні пише на своїй вебсторінці (пос.16), і Ви зрозумієте, про що я говорю:

“Хто кого? - Про секс для вас, молоді та щасливі
Дівчина зустрічається з симпатичним хлопцем. Хлопець зустрічається з іншим хлопцем. Хлопець, трапляється, буває з симпатичною дівчиною, яка тільки що була разом з іншою дівчиною.

Випробуйте свою сексуальність! Хто ви, ким хочете стати і що вам цікаво. Світ відкритий, є так багато всього, що можна спробувати і все можливо. І, звичайно, ви шкодуєте більше про те, чого ви ніколи не спробували, ніж про те, що Ви дійсно спробували.”
( Кінець цитати з вебсторінки RFSL).

Очевидно, що сьогодні багато молодих людей - хто фактично не схильний до того, щоб стати гомосексуалістом (тобто вони ніколи не були у групі "передгомосексуальних" через погане виховання) – однак, все ж обирають цей спосіб життя, тому що це - така примха сьогодні. Або, принаймні, вони випробовують це, багато хто з них потім піймані в цю пастку (див. пункт 7 під безкоштовною літературою у боковому меню) (NO LINK IN ENGLISH FILE). На цій вебсторінці не розглядаються докладно причини такого ясно обраного способу життя. Це може бути зупинено тільки якщо взяти під контроль подібні дії RFSL проголосити їх поза законом в інтересах усього суспільства. Отже, можна стверджувати, що у часи проведення дослідження у 1950-60-х роках, гомосексуалізм усе ще вважався ганебним і ніхто не хотів обирати або, навіть, пробувати той спосіб життя. Так само, як ніхто не обирає бути алкоголіком. У дослідженні Бібера било докладно вивчено 106 чоловіків з гомосексуальною орієнтацією, разом із контрольною групою зі 100 чоловіків-гетеросексуалів. Основним питанням було все те ж: Чому ці 106 чоловіків стали гомосексуалістами. Які причині, якщо такі були, у їхньому оточенні або вихованні призвели до того, що їх фізично приваблюють інші чоловіки?

Результати були знаменними у тому, що довели існування одного, загального для всіх 106 чоловіків-гомосексуалістів, фактора. Бібер та його команда довели, що у дитинстві усі вони (без винятку) мали емоційно відстороненого батька або не мали батька взагалі. Жоден з них не мав близьких стосунків зі своїм татом.

Іноді, але не завжди, це було об'єднано з ворожістю до свого тата через різні причини. Результат базувався на тому, як чоловіки почувалися по відношенню до своїх батьків. Не навпаки. Деякі батьки, можливо, думали, що все було добре, і вони могли щиро вірити, що задовольнили емоційні потреби свого сина.

Дослідження також довело:

“Глибоке міжособистісне порушення є характерним у гомосексуальних відносинах батька-сина.. Не один з батьків (що мають синів-гомосексуалістів) не міг бути розцінений, як розважливий нормальний батько.“

Цікаво, що в групі контролю (100 гетеросексуальних чоловіків) далеко не кожен мав добрі стосунки з татом. 37 з них (37 %) навіть визнали, що вони ненавиділи свого батька. З іншого боку, у гомосексуальній групі 63 з них (59 %) сказали, що вони ненавиділи свого батька.

Назад до Змісту

3. Висновки, що необхідно зробити
Насамперед дозвольте мені сказати, що тільки тому, що у відносинах батько-син був загальний знаменник для всіх 106 чоловіків-гомосексуалістів, це не означає, що не може бути виключення з правила. Однак, є дуже переконливі докази, щоб стверджувати наступне:

Якщо батько має тісний емоційний зв`язок зі своїм сином, син украй малоймовірно стане гомосексуалістом. Однак, якщо батько не має тісного зв`язку зі своїм сином, це не обов'язково призведе до гомосексуалізму. Зрештою, цілих 37 % 100 гетеросексуальних чоловіків у дослідженні заявили, що вони ненавиділи свого батька (у порівнянні з 59 % у гомосексуальній групі). Алі гомосексуальні чоловіки, так чи інакше, були не в змозі налагодити близькі стосунки зі своїми батькам.

Іншими словами: недостача зв`язку між батьком і сином – це необхідна – але не завжди достатня - причина гомосексуалізму.

Подумайте про це! Тому,

Батьки: Ви можете запобігти гомосексуалізму у свого сина, будуючи з ним тісний зв'язок! Алі якщо Ви цього не зробите, Ваш син не обов'язково приречений на життя в гомосексуалізмі. Є інші впливові фактори, які ми розглянемо пізніше.

Окрім однорідного результату щодо емоційного зв'язку між батьком і сином, багато інших аспектів стосунків змінилися більше, хоча тенденція подібна. Ось деякі з них. (Числа не становлять у цілому 100 %, оскільки не усі чоловіки могли відповісти на всі запитання).

“Г” означає групу зі 106 гомосексуальних чоловіків; “К” означає групу контролю зі 100 гетеросексуальних чоловіків:

З цієї статистики очевидно, що, навіть коли батько не зумів побудувати тісний емоційний зв'язок зі своїм сином – з точки зору сина - було багато інших шляхів, якими батько збільшив імовірність майбутньої гетеросексуальної орієнтації у свого сина. Всі аспекти відносин у таблиці вище впливали на те, як сини розвивали (або були не в змозі розвити), свою чоловічу особистість. Імовірно багато батьків, чиї сини опинилися у гомосексуальній групі (H), не мали й гадки про те, що їхні сини не розвивали свою чоловічу особистість. Їм потрібно було так багато часу та енергії для роботи (можливо через те, що потрібно було забезпечувати велику родину), що в них не було часу для того особливо вразливого сина. Також є батьки, які воліють іти й грати в гольф у свій вільний час, замість того, щоб брати свого сина на риболовлю. Ми обговоримо нижче, чому нездатність хлопчика ідентифікувати свою чоловічу стать у дуже ранньому віці є першопричиною гомосексуалізму.

Алі спочатку давайте поглянемо на те, чому це дослідження демонструє, що гомосексуалізм не є спадковим. Якби він був дійсно спадковим, було б багато чоловіків у гомосексуальній групі ("Г"), які, у дитячому віці пережив би емоційний зв'язок зі своїм батьком.

Так, дозвольте мені підсумувати наступним чином:

Якщо тато емоційно залучений у розвиток свого сина і його син відчуває зв`язок з ним у ранньому дитинстві, є майже 100%-ва ймовірність, що син виявиться гетеросексуалом.

Я поясню нижче (Пункт 5), чому існує цей сильний зв'язок. Алі дозвольте мені сказати, що моє серце обливається кров'ю за тих маленьких хлопчиків, яким у житті бракує чоловіка, як прикладу для наслідування. І моя кров закипає, коли я бачу, як цих хлопчиків неухильно шукає RFSL, у спробі втягнути як можна більше з них у свої ряди.

Назад до Змісту

4. ПАРАД ГАНЬБИ (THE PARADE OF SHAME)
5 червня 2002 року був дуже фатальним днем для всіх дітей нашої країни, які не мають матері та батька. У той день шведський Парламент прийняв закон, який дозволив гомосексуальним партнерам всиновлювати дітей. 198 чоловік проголосували за і 38 - проти. Як могла відповідальна людина з моральними принципами навмисно позбавити дитину матері й батька, в той час як є дуже багато гетеросексуальних бездітних пар, які дуже хочуть всиновити дитину? До того моменту в нашій історії ми, звичайно, показували велику турботу про добробут наших дітей. Більше ніж що завгодно це показує, як низько впали наші політичні діячі, аби задовольнити інтереси гомосексуального лоббі. Який суд повинен чекати на таких чоловіків і жінок?

Ось так виглядав Парад Ганьби, коли Парламент проголосував за пропозицію 2001/02:123 (пос.17)

2001/02:123
LU27 Партнерство, всиновлення і т.д.
Пункт 1 (Відхилення пропозиції стосовно всиновлення та опікунства)
1. Пропозиція
2. Призупинення

Голосування:
198 на користь пропозиції
38 на користь призупинення
71 утрималися
42 відсутні
Парламент прийняв пропозицію.

Розподіл голосів:
На користь пропозиції: 118 Соціал-демократів, 9 Поміркованих, 34 Ліва партія, 12 Центристська партія, 15 Партія Навколишнього середовища, 9 Народна партія

На користь призупинення: 1 Поміркований, 37 Християнських Демократів

Утрималися: 60 Поміркованих, 4 Центристська партія, 6 Народна партія

Відсутній: 13 Соціал-демократів, 11 Помірних, 9 Ліва партія, 5 Християнських Демократів, 2 Центристська партія, 1 Партія Навколишнього середовища, 1 Народна партія.

Енн-Кетрін Бункер та Рунар Патрікссон відзначили, що вони мали намір утриматися, але були позначені як ті, хто проголосували "Так".

Як можна помітити з цієї офіційної довідки, тільки 37 членів Парламенту від Партії Християнських демократів, хто виступав проти всиновлення дітей гомосексуалістами. Честь їм і хвала. "Партія Поміркованих" фактично не хотіла дозволити гомосексуалістам всиновлювати дітей, але тільки дозволити гомосексуалістам опікунство наших дітей. Скептична позиція. Подумайте про це! Чи погодилися б помірковані члени Парламенту, щоб люди з гомосексуальною орієнтацією опікали їхніх власних дітей або онуків?

Уявіть, якби це був Ваш власний син! Якби Ви безпосередньо - через обставини, що не залежать від Вас - повинні були б дозволити комусь іншому піклуватися про Вашого сина. І якби Ви могли б вибрати між чоловіком і дружиною в очевидному нормальному шлюбі, з одного боку, і парою гомосексуальних чоловіків, з іншого боку. Яким був би Ваш вибір? Коли Ви дійсно задумаєтесь про те, що трапилося того фатального дня (5 червня 2002 року), Ви зрозумієте, яким необачним і черствим актом це було проти самих уразливих з наших дітей. З боку всіх партій у нашому Парламенті, окрім Християнських Демократів. Як інші члени Парламенту можуть спокійно жити? Бачити себе у дзеркалі щодня і розуміти, як вони продали наших беззахисних дітей.

Законодавча історія цього презренного закону

Коли Соціал-демократи (партія більшості в Парламенті) затверджували на своєму власному пленумі те, як їм проголосувати в Парламенті, ті, хто хотів прийняти закон, переважали тільки одним голосом. Тих, хто голосував проти закону, було всього на одного менше. Це показує, що тільки менше, ніж половина Соціал-демократів вважала, що в інтересах дітей-сиріт було б мати і матір, і батька. Однак, коли вони голосували в Парламенті, жоден з них не смів голосувати згідно своєї совісті. Якби вони проголосували так, як підказувала їм їхня совість, вони б втратили роботу, дохід і всі вигоди, що дає посада парламентарія. Коротше кажучи, їх власні фінансові вигоди були більше важливими, ніж добробут осиротілих дітей.

Потрібно також відзначити, що наступні головні організації, компетентні у питаннях добробуту дітей, виразили сильний протест пропозиції про всиновлення дітей гомосексуалістами: Врятуйте Дітей (Save The Children (шв: Rädda Barnen)), Дитячий Омбудсмен (The Children’s Ombudsman (Barnombudsmannen)), Мережа Організацій Всиновлення (The Network of Adoption Organizations (Nätverket för Adoptionsorganisationer)).

Крім того, протест виразили наступні організації: Соціальний Відділ (The Social Department), Національний Комітет Міжнародного Всиновлення (The National Committee of International Adoptions), Шведська Асоціація Лікарів (The Swedish Association of Physicians), Шведська Спілка Психологів (Swedish Society of Psychologists), Соціологи для Сімейного Правосуддя (Sociologists for Family Justice), Національна Спілка Сімейних Радників (National Society of Family Counselors), Організація AFO для Всиновлених Дітей і Дітей, що Знаходяться на Вихованні (AFO Organization for Adopted Children and Foster Children), Організація Всиновлених Дітей з Кореї (Organization of Adopted Children from Korea), Форум для Всиновлення (Forum for Adoption), Сімейна Організація для Міжнародного Всиновлення (The Family Organization for International Adoption), Спочатку Діти (Children First), Національна Організація Правосуддя для Дітей (The National Organization for Justice for Children (BRIS)), Секретарі за Сімейне Правосуддя (The Secretaries for Family Justice), Консультаційний Центру Всиновлення (Counseling Center for Adoption), Мережа Голос Всиновлених Дітей (The Network Voice of Adopted Children), Друзі Дітей (Friends of the Children).

[Шведською мовою назви організацій звучать так: Socialstyrelsen, NIA (Statens nämnd för internationella adoptionsfrågor), Svenska Läkaresällskapet, Sveriges Psykologförbund, Familjerättssocionomernas Riksförening Föreningen Sveriges Kommunala Familjerådgivare, AFO-Organisationen för adopterade och fosterbarn, Adopterade koreaners förening (AKF), Forum för adopterade Förbundet Adoptionscentrum, Familjeföreningen för Internationell Adoption, Barnen Framför Allt - Adoptioner, Riksförbundet Barnens Rätt i Samhället (BRIS), Rädda Barnen, Familjerättssekreterarna, Adoptionsrådgivningen, Nätverket Adopterades Röst, Barnens Vänner]

Всі ці організації та експерти виступали проти закону, що дав право гомосексуалістам всиновлювати дітей.

Наприклад, шведська Спілка Психологів прокоментувала в такий спосіб: “пропозиція заснована на світогляді, де дитина є другорядною, і статус батьків у центрі. Текст пропозиції показує повну недостачу розуміння потреб дитини”. (шведською: Promemorian har tillkommit utifrån en världsbild där barnet är perifert och föräldrarskapet står i centrum. Författningstexten uppvisar en total avsaknad av förståelse för och kunskap om barns behov. ]

І в інтерв'ю в газеті Світ Сьогодні (шведською: Världen Idag)(пос.18), 18 травня 2005 року Ларс Алін, голова шведської Спілки Психологів, прокоментував гостру відповідь, надану його організацією: “Ми, звичайно, не виражаємо свою думку у такий спосіб, якщо ми не вважаємо, що це був головний недолік пропозиції. Наша недостача знання про те, як на дитину впливає виховання двома батьками тієї ж самої статі, є великою проблемою. Мі вирішили прийняти перспективу дитини, тому що є нестача знань у дослідженні, що базується на свідченні. Звичайно це - моральна дилема, але ми не повинні експериментувати на дітях. Якби ми знали напевне, що діти не будуть піддані непотрібним ризикам, це було б по-іншому. Але діти не можуть говорити за себе.

[шведською: “Så här formulerar vi oss inte om det det inte upplevs som en verklig brist i promemorian. Bristen på kunskap om hur barn påverkas av att växa upp med två föräldrar av samma kön är ett stort problem.
- Vi har valt att inta barnperspektivet på grund av att det finns för lite kunskap, den evidensbaserade forskningen saknas. Det är ju visst ett moraliskt dilemma, man kan inte göra experiment på barn. Kunde vi vara säkra på att barnen inte utsätts för onödiga risker, då hade det varit en annan situation.
- Barnen kan ju inte föra sin egen talan]

Назад до Змісту

5. Більше про роль батька
Давайте тепер повернемося до питання, чому настільки важливо, щоб батько був емоційно залучений до розвитку свого сина.

Хтось сказав, що матері роблять хлопчиків, але батьки роблять чоловіків. У дуже ранньому віці дитина починає розуміти, що світ розділений на природні протилежності хлопчиків і дівчаток, чоловіків і жінок. У той час недостатньо для хлопчика, просто спостерігати різницю. Він повинен також вирішити, куди він сам належить у цьому, розділеному за гендерною ознакою, світі. Дівчинка має набагато легше завдання. Її основний зв'язок вже є з її матір`ю, тому їй не потрібно проходити через додаткове завдання розвитку, тобто "де-ідентифікуватися" від найближчого до неї людини, - матері, - щоб ідентифікуватися з батьком. Але для хлопчика це зовсім по-іншому. Він повинен бути відділений від своєї матері й рости в розходженні від його головного об'єкта любові, якщо він один раз отримає шанс стати гетеросексуальним чоловіком. Це пояснює, чому є більше гомосексуальних чоловіків, ніж жінок. Перше завдання в розвитку чоловіка, це не розвинутися в жінку.

Ось тут починається надзвичайно важливе завдання для батька. І якщо батька немає, інший чоловік повинен взяти на себе роль батька. Це надзвичайно важливо. Оскільки маленький хлопчик постійно потребує допомоги й підтримки в його розвитку в чоловіка. Батько повинен дати йому зрозуміти, що одного дня він стане таким, як тато. Наприклад, маленький хлопчик і його тато можуть приймати душ разом, щоб він міг виявити, що він і тато виглядають однаково, і що одного дня він стане таким, як тато. Що він просто так створений і цього не можна змінити. Це також означає, що син розвиває більшу впевненість у його батька. Тато стає зразком для наслідування для свого хлопчика. Мама повинна поступово зменшувати свій вплив на сина, починаючи, приблизно, з 2 років. Батько повинен показати теплоту й турботу своєму синові і не бентежитися обіймати його. Хтось сказав, що, якщо хлопчика ніколи не обіймав тато, інші чоловіки можуть обіймати його, зовсім по-іншому, пізніше у житті. Якщо цей природний і необхідний розвиток не заохочений, хлопчик може страждати від “Гендерного Безладдя Ідентичності”, що є першим кроком для передгомосексуального хлопчика.

Будь-ласка, відзначте:

5:1. Як було зазначено раніше, не в усіх хлопчиків, які відчувають нестачу в емоційному зв`язку з батьком, будуть проблеми з гендерною ідентичністю. Але хлопчик, у якого дійсно є емоційно зв`язок з батьком, який підтримує його, найбільше ймовірно не буде страждати від проблем з гендерною ідентичністю.

5:2. Проблеми з гендерною ідентичністю часто, здається, виникають у хлопчиків із чутливим характером більше, ніж у інших хлопчиків. Такі хлопчики особливо вразливі, якщо вони відчувають, що тато відштовхує їх замість того, щоб підтримати. Така ситуація може легко виникнути, якщо, наприклад, хлопчик має відмінні таланти й природні обдарування від тих, які мають батько і брати. Батько часто цікавиться спортом і може вже мати старших хлопчиків, яких він любить брати з собою на тренування та футбольні змагання. Якщо третій або четвертий син батька, натомість, цікавиться і є обдарованим у мистецтві або музиці, настільки легко для тата знехтувати своїм маленьким хлопчиком і бути не в змозі заохотити його в тому, що йому цікаво. Замість цього батько повинен особливо приділяти час та цікавитися інтересами і талантами свого маленького хлопчика і заохочувати його у тих сферах. І допомогти своєму хлопчикові зустрічатися з іншими хлопчиками, які мають такі ж самі інтереси. Таким чином він стане “одним із хлопчиків”. Хлопчик не повинен бути відданий турботі своєї мами і стати “маминим синочком”. Коротко кажучи, батько повинен допомогти своєму синові розвинути мужність таким способом, щоб побудувати теплу довіру, повагу й прихильність між ними. Всі це задля того, щоб бути упевненим, що хлопчик одного дня захоче бути таким, як тато.

Проблема з гендерною ідентичністю виражається у різних формах та на різних рівнях. У крайніх випадках - називається Безладдям Гендерної Ідентичності - хлопчики починають гратися з ляльками своєї сестри, вдягати дівчачі платтячка і т.д. Дуже важливо, що батьки разом погодилися зупинити таку поведінку з любов`ю та не відштовхуючи хлопчика або дражнячи його. Але більш поширені помірніші форми такої поведінки, які називаються “гендерна суперечливість” або “гендерне безладдя”. Але всі хлопчики, які мають будь-яку форму гендерного безладдя, піддаються ризику стати "прогомосексуальними". Такий хлопчик скоро відчує, що він не такий, як інші хлопчики. Він може стати ізольованим від інших хлопчиків, які будуть дражнити його за розвиток жіночності. Все це далі підкріпить його переконання, що він інший. О, як відчайдушно такий хлопчик потребує чоловіка, який дасть йому впевненість, що він точно такий, як інші хлопчики і що він виросте і стане таким, як усі чоловіки. Як мені хочеться, щоб усі чоловіки знали про цю потребу, не тільки у житті їхніх власних синів, але також і у тих вразливих хлопчиків, які не мають батька. І щоб вони зробили все можливе, щоб перешкодити тому, щоб RFSL прибрала до рук таких хлопчиків.

Без допомоги "передгомосексуальний" хлопчик буде почуватися більш зручно і більш захищено серед дівчаток. Але він поранений усередині. З одного боку, він хотів би бути таким, як інші хлопчики, але він вважає, що він, імовірно, не такий. І коли настає статева зрілість, картина міняється. Еротичний потяг завжди спрямований на щось, відмінне від себе самого. І якщо хлопчик, коли зростав, був ближчим з дівчатками і почувався дивно і незвичайно серед інших хлопчиків, то його сексуальний потяг буде спрямований на інших чоловіків.

Гомосексуальне лоббі іноді стверджує, що вони роблять послугу передгомосексуальним хлопчикам, даючи їм комфорт у процесі розвитку (так вони стверджують) вродженої гомосексуальної ідентичність, що була в них від народження. Але від вас (як батьків) залежить запобігання цьому. Але Ви повинні спочатку бути переконані, що гомосексуалізм не є - повторюю НЕ є – дечим, що обумовлене генами при народженні. Про це Ви можете прочитати у “Міфі 3” нижче.

Назад до Змісту

6. Загальна роль обох батьків
Другий найважливіший елемент у запобіганні гомосексуалізму у Вашій дитині – це захистити його/її від сексуальних хижаків. (Чоловічий зразок для наслідування є елементом номер 1). Дитячі зґвалтування поширюються. В обширному дослідженні Los Angeles Time 1985 року 2 682 дорослих, 16 % всіх чоловіків і цілих 27 % всіх жінок стверджували, що піддавалися сексуальному насильству у дитячому віці. Кровозмішення не тільки залишить фізичні шрами. Емоційні шрами можуть бути гіршими. Кровозмішення - головна причина розвитку гомосексуалізму. Кожна дитина, яка піддавалися сексуальному насильству у такий спосіб, приблизно в 7 разів більш імовірно набуде гомосексуальної орієнтації. Це особливо вірно для дівчаток. Крім того, дитина, яка була зґвалтована, має набагато більш високу ймовірність стати педофілом сама. Як говорить прислів`я: “Люди, яким заподіяли болю, заподіюють людям біль”.

Такі нещасні діти потребують особливої уваги батьків, щоб допомогти зцілити глибокі емоційні шрами. На жаль, діти з неповних сімей є найбільш вразливими через безліч причин. Не завжди ґвалтує дітей саме дорослий чоловік. Старша дитина або підліток, багато з яких самі були зґвалтовані, можуть також зробити це. Так, у сьогоднішньому суспільстві з його низьким рівнем моралі, його інтенсивним фокусуванням на всьому сексуальному, і таким широко розповсюдженим прийняттям статевих відхилень, Ви повинні добре знати, що за людина знаходиться з Вашою дитиною, коли Ви відсутні. Мати й батько, обоє відіграють тут надзвичайно важливу роль.

Третім найважливішим фактором (у запобіганні гомосексуалізму) є відносини й взаємодія між батьками. Щасливі й люблячі відносини між чоловіком і дружиною - гарна протиотрута проти передгомосексуального розвитку. Особливо для сина. Ставлення батька до своєї дружини залишить незгладимі враження на хлопчика. Він буде бачити і вчитися, зростаючи, якими повинні бути взаємовідносини. Як це повинно бути. Мати, повинна виявляти повагу до її чоловіка і заохочувати свого сина “порадитися з татом”, коли в нього виникає важливе питання або проблема. Мати повинна "відпустити" свого сина якнайраніше. Вона повинна перервати прив`язаність сина до неї і допомогти сину мати тісний зв`язок з татом натомість. Це потрібно почати після перших 2-4 років життя хлопчика. Але неправильно сказати, що починати пізніше вже занадто пізно. Це ніколи не занадто пізно, але стає усе важче з кожним роком, коли хлопчик усе ще занадто прив`язаний до мами. Мати повинна також протистояти спокусі “взяти під свій контроль будинок” навіть у тому випадку, якщо має кращу освіту, кращу роботу, або бути кмітливішою за чоловіка.

Вся ця взаємодія змусить хлопчика хотіти стати таким, як його тато. Це допомагає хлопчикові стати впевненим у собі і почуватися захищено, розвиваючи у собі мужність, у той самий час биту люблячим і турботливим, оскільки він спостерігає, як його тато ставиться до своєї дружини. Це надзвичайно прекрасно, коли ці сили працюють так, як це повинно бути. Але ніякий шлюб не є ідеальним. Принаймні не весь час. Деякі помилки в ідеальній “рольовій грі”, звичайно, не зроблять хлопчика гомосексуалістом. Але основні правила взаємодії між батьками в запобіганні гомосексуалізму в їхніх нащадків очевидні й добрі зрозумілі.

Як щодо хлопчика, в якого - через безліч причин - немає одного з батьків? У цьому випадку завдання буде важчим, але далеким від безнадійного. Зрештою, більшість хлопчиків, що ростуть з одним з батьків, не стануть, звичайно, гомосексуальними. Можна також стверджувати, що хлопчик, якого принижує батько, знаходиться у гіршому положенні, ніж хлопчик, який взагалі не має батька. Це особливо вірно для хлопчика, що був травмований через зґвалтування його батьком або вітчимом. Одинока мама зробить добре, якщо вона допоможе хлопчику мати гарні стосунки з родичем чоловічої статі (дядько, дідусь і т.д.). Фактично будь-який чоловік, якому вона довіряє, міг би стати зразком для наслідування замість тата для її хлопчика. Крім того, якщо в сина одинокої мами є багато сестер, мати зробить добре, якщо стежитиме, щоб її хлопчик не захоплювався дівчачими іграшками-ляльками, а натомість мав свої власні хлопчачі іграшки. У батька - одинака є інший набір проблем. Хлопчик, звичайно, також потребує матері. Але люблячий і турботливий батько-одинак зможе легше запобігти гомосексуалізму в його сині, ніж мати-одиначка. Пам`ятайте: матері роблять хлопчиків, але батьки роблять чоловіків.

Дії гомолоббі (головним чином RFSL) у наших школах сьогодні, поєднані з вихвалянням гомосексуального способу життя в ЗМІ і бізнесі розваг зробили сьогодні набагато складнішим завдання батьків перешкодити тому, щоб їхні нащадки були втягнуті у гомосексуальний спосіб життя. Я нещодавно знайшов цю статтю (пос.9) у “Вечірньому Віснику” (шведською: Aftonbladet), щоденній газеті в нашій країні. Тут вони рекомендують набагато гірший вид ставлення до передгомосексуального хлопчика. Вони пишуть:

“Коли, востаннє, Ви давали ляльку своєму синові? Експерт: Ми підсвідомо виховуємо своїх дітей через застарілі гендерні ролі”.

Як важливий це, здається, для цього "експерта", щоб ми виховували своїх хлопчиків у нових гендерних ролях! Стати більше жіночним. Спробувати привести їх до гендерного безладдя. Немає ніякого іншого висновку, який можна зробити з цього сміття. І цей пустобрех розвиває свої ідеї на всіх рівнях у школах, суспільстві, ЗМІ й бізнесі розваг. Гомосексуальне суспільство знає занадто добре, що гомосексуалізм розвивається від передгомосексуалізму, що у свою чергу походить з гендерного безладдя. Через їхню диявольську діяльність вони полюють на наших дітей у скандальній спробі збільшити свої ряди і вплив. За рахунок найбільш вразливих наших дітей. Яким злом це може обернутися?

Моя надія й мрія - що одного дня буде засновано "Фонд допомоги дітям", щоб протидіяти всьому цьому сміттю. Це повинно призначатися для дітей у групі ризику. Це може трапитися різними шляхами, але ціль полягала б у тому, щоб допомогти хлопчикам мати зв`язок з чоловіками, які б стали для них зразками для наслідування, щоб допомогти їм розвитися в чоловіків. Це могло б бути спонсорування літніх таборів, де лідерами були б щасливо одружені й стійкі гетеросексуальні чоловіки з високим моральними стандартами і бажанням допомогти хлопчикам, позбавленим батька. Щоб отримати додаткову інформацію про роль батька, прочитайте “Події Дитинства Гомосексуальних Чоловіків” (“Childhood Experiences of Homosexual Men” by Dale O’Leary for NARTH) (пос.20).

Назад до Змісту

7. Напади гомолоббі у США на людей, які не погоджуються з їх ідеями
Обширне дослідження й висновки, зроблені Ірвінгом Бібером і його командою (ПОС.4), - які були перевірені в більше пізніх дослідженнях, - викликали величезну лють гомолоббі Американської Асоціації Психіатрів та Американської Асоціації Психологів.

Результати таких чесних досліджень не вважаються “політично коректними” у нашому суспільстві сьогодні. І до Бібера ставилися відповідно. Наприклад, коли Бібер, через багато років після публікації, читав лекцію на конференції Американської Асоціації Психіатрів на тему ”Гомосексуалізмом і Транссексуальність”, він був грубо перерваний агітаторами від гомосексуального лоббі Американської Асоціації Психіатрів. Інший дослідник - Рональд Байєр, що був тоді членом наукової спілки в Інституті Гастингса в Нью-Йорку, - описує епізод у своїй книзі (Гомосексуалізм і Американська Психіатрія: Політика Діагнозу (Homosexuality and American Psychiatry: The Politics of Diagnosis, New York: Basic Books, 1981; стор. 102-103; ПОС.1 стор. 33) у такий спосіб:

“Намагання Бібера пояснити свою позицію .... зустріли іронічним сміхом. [Один] протестуючий, щоб назвати його _____.

'Я прочитав Вашу книгу, д-р Бібер, і якби ця книга говорила про темношкірих людей так, як Ви говорите про гомосексуалістів, Вас би четвертували, і при цьому заслужено.”

Байєр продовжує:

“Тактика спрацювала. Переживаючи тиск, організатори наступної конференції у 1971 році погодилися спонсорувати спеціальну дискусійну групу - не про гомосексуалізм, а що складається з гомосексуалістів. Якщо групу не буде схвалено, попередили голову програми, вони - [гомосексуальні активісти] збирається перервати не одну секцію.”

Але дискусійної групи було недостатньо. Байєр продовжує:

«.... [Вони] звернулися до Колективного Визвольного фронту Геїв (Gay Liberation Front) у Вашингтоні, щоб запланувати демонстрацію в травні 1971 року. Разом [вони] розвинули детальну стратегію для руйнування, звертаючи увагу на найбільш заплутані деталі.

3 травня 1971 року, протестуючі психіатри увірвалися на зустріч видатних членів професії. Вони захопили мікрофон і передали його активістові ззовні, який проголосив:

'Психіатрія - втілення ворога. Психіатрія вела безупинну винищуючу війну проти нас. Ви можете прийняти це як оголошення війни проти вас ..., Ми відхиляємо Вас усіх як наших хазяів.’

Активісти тоді забезпечили появу перед Комітетом Американської Асоціації Психіатрів по Специфікації. Його голова визнав, що, можливо, гомосексуальне поводження не було ознакою психіатричного безладдя, і що Діагностичне й Статистичне Керівництво (DSM) повинне, ймовірно, відобразити це нове розуміння.»

Незабаром після того Американська Асоціація Психіатрів видалила визначення гомосексуалізму, як сексуального безладдя, з Діагностичного й Статистичного Керівництва, не на основі наукової інформації, але через грубу активність гомосексуалістів в Американській Асоціації Психіатрів. Повну інтригуючу історію можна прочитати у ПОС.1, стор. 32-35.

І в такий спосіб почалася нова епоха, у якій переважна більшість психіатрів і психологів більше не сміє допомагати батькам запобігти гомосексуальному розвитку їхніх дітей.

Назад до Змісту

8. Напади гомолоббі у Швеції на людей, які не погоджуються з їхніми ідеями

Щодо швидкого осодомлення нашої власної країни, віхи були наступними (джерело: http://www.gluefox.com - Там Ви натискаєте на пункт бокового меню "Dagens Adrenalinklick" і потім вибираєте “ Homosexualitet - en naturlig yttring av människans sexualitet, eller...?" (пос.21):

До 1944 року гомосексуальні дії між дорослими вважалися злочином і були розцінені як дещо неприродне й розбещене. З часом психологічний погляд на гомосексуалізм почав домінувати, де походження гомосексуалізму вважалося психологічним порушенням, що настало через травмуючі події у дитинстві. У Медичній Енциклопедії (шведською: Medicinsk Uppslagsbok), випуску 1969 року, автор Ack Renander (довгий час вважалася стандартом медичної відповідності у Швеції) ми знаходимо наступне визначення: ”Нестійке сексуальне бажання, спрямоване на ту ж саму стать”, і в Енциклопедії Норстедта (шведською: Norstedts Uppslagsbok) 1973 року, гомосексуалізм був пояснений як: ”Спотворене сексуальне бажання до тієї ж самої статі. Антонім: гетеросексуальність, нормальне сексуальне бажання”.

Перейдемо знову до Фестивалю Гордості (Pride Festival) 2001 року, гомосексуальної феєрії в Стокгольмі. У наметі, що належить Ліберальній Молодіжній Асоціації (шведською: Liberala Ungdomsforbundet), головною розвагою було кидати дротики у великі фотографії Альфа Свенссона, Папи Римського і Ульфа Екмана (лідер «Слова Життя»; нової харизматичної деномінації Швеції). У цьому випадку Ви можете, без сумніву, говорити про ненависть і підтримку насильства, спрямованого на обраних людей, а також групи людей, яких представляють ці лідери. Цікаво, якою була б реакція ЗМІ, якби релігійна конференція мала подібний атракціон з фотографіями деяких “християнофобів” з RFSL з текстом: “бийте голубих”. Дещо подібне, звичайно, неможливе серед людей віри. Однак, RFSL не соромиться провокувати ненависть проти віруючих людей. Вони повністю показують відсутність терпимості до певних груп людей. 

Додаткові приклади підбурювання ненависті гомосексуалістами у Швеції сьогодні: У молодіжному журналі "Lava ", випущеному у червні 2003 року Містом Стокгольмом (і в такий спосіб оплаченому з коштів платників податків) надрукували карикатуру, на якій Сіверт Охольм займається сексом з Альфом Свенссоном. Під карикатурою вони написали наступний текст, написаний співаком і "учасником дебатів" Ujje Brandelius: “…потрібно зробити чистку і стерти з лиця землі християнську застарілу, гнилу, чоловічу, стару, смердючу, прокляту моральну систему”. Ханц-Горан Бйорк (який, між іншим, є репортером для “Світу сьогодні” (“World Today”), має сильний зв'язок з “Словом Життя”) повідомив про цю карикатуру у зверненні до Секретаря Міністерства Юстиції (шведською: Justitiekanslern; JK) і Омбудсмена Правосуддя (шведською: Justitieombudsmannen). Вони обоє вважали, що вираз стосовно того, щоб стерти християн з лиця землі був досить прийнятним. Порівняйте це із серйозними судовими позовами проти Пастора Оке Гріна (Pastor Åke Green), коли він висловився проти гомосексуалізму й інших сексуальних гріхів.

У Швеції сьогодні, багато офіційних центрів влади й галузей уряду знаходяться під сильним впливом ідей гомолоббі . Від шведського Верховного Суду (шведською: HD або Högsta Domstolen) та ін. І не тільки на політичному рівні. Більшість в “Церкві Швеції” - головним чином фінансованій з коштів платників податків починаючи ще багато сторіч тому – знаходяться під сильним впливом інтересів гомолоббі . Однак, навіть у цій церкві є помітне число членів, як і служителів, які не погоджуються з політикою, що запроваджується керівництвом.

Хаммер, архієпископ на той час, і його сестра-лесбіянка, вікарій Анна Карін Хаммер в Упсалі, відіграли значну роль у зміні доктринальних традицій Шведської (Лютеранської) Церкви. Додаткову інформацію про (з кількома виключеннями) дуже брудну християнську реакцію на напад гомосексуалізму можна прочитати у посиланні Nr.6. Протягом “Вечора Культури” в Упсалі 19 вересня 1998 року вони влаштували "месу/служіння" у Соборі Упсали, де вони показали так зване Ecce Homo Exhibition. Воно складалося з зображення Ісуса, не тільки в гомосексуальному оточенні, гомосексуалістом безпосередньо. Зображення Ісуса таким способом під час "служіння" в освяченому Соборі Упсали, виглядає як остаточне вираження того, що трапилося у Швеції протягом минулих 30 років.

У такому оточенні фактично неможливо для батьків знайти психологів і психотерапевтів, що погодилися б надати консультацію про проблеми з гендерним безладдям у їхніх дітей. Якщо, звичайно, вони не заохочують батьків дозволити своїм дітям розвиватися в гомосексуальних чоловіків і жінок. В 1955 році була заснована Шведська Асоціація Психологів (яка тепер нараховує приблизно 8500 членів). В 1998 році вони випустили свої “Етичні Принципи для Професійних Психологів у Скандинавських Країнах” (шведською: "Yrkesetiska Principer för psykologer i Norden").

Між іншим цей документ передбачає, що вони повинні “поважати відмінності в людині, зразку для наслідування, і культурних аспектах щодо рівня функціонування, статі й сексуальної орієнтації”. Це може походити на набір пихатих слів (так воно і є, навіть в оригінальному шведському тексті). За винятком того, що молитвою є: “поважай сексуальну орієнтацію”. Об'єднана з “інформацією до громадськості” у “керівництві щодо скарг про психологів” вона має зловісне супутнє значення для будь-якого психолога, що бажає допомогти батькам запобігти гомосексуалізму в їхньої дитини.

Дотепер ми розбиралися з Міфом Номер 1 (що обидва способи життя є однаково бажаними), і Міфом Номер 2 (що Ви не можете впливати на майбутню сексуальну орієнтацію своєї дитини). Тож давайте перейдемо далі, до Міфу Номер 3.

Назад до Змісту

Міф номер 3: Сексуальна орієнтація є спадковою. «Вона в генах»

1. Гомолоббі відкидає результати досліджень
Американська Асоціація Психіатрів видала керівництво для своїх практикуючих професіоналів під назвою Діагностичне й Статистичне Керівництво. Аж до 1973 року гомосексуалізм вважали ненормальним поводженням, яке потрібно лікувати. Але в тому році, і без будь-яких досліджень в основі, Американська Психіатрична Асоціація оголосила гомосексуалізм нормальним поводження. Ми показали вище, як це сталося дуже недемократичним способом через настійливу й противну активність гомосексуальних елементів в Американській Психіатричній Асоціації і їхніх прихильників. (ПОС.1, стор. 32-36). Протягом двох років після цього рішення Американська Асоціація Психологів (що має в три рази більше членів) прийняла те ж саме рішення. Як тільки ці основні рішення були прийняті, раптово стало вважатися неприйнятним намагатися допомогти батькам запобігти гомосексуальному розвитку в їхніх дітей. Ті, хто смів захищати це, були суворо покарані.

З 1973 року гомосексуальні групи та їх прихильники заволоділи усе більшою й більшою владою в Американській Асоціації Психіатрів та Американській Асоціації Психологів. Та так, що вони сьогодні складають дійсний комітет із цензури, який має владу направляти всі дослідження в області гомосексуалізму, його походження й причини. Гомосексуалісти, сьогодні надзвичайно понадпредставлені у наукових колах, що займаються біхевіоризмом. Тому, щоразу, коли видається новий звіт про науково-дослідну роботу, потрібно дізнатися, хто дослідники і їхню сексуальну орієнтацію, плюс походження грошей для дослідження. Дуже сумно, що це є саме так. Але насьогодні це є так і тому ми бачили багато упереджених - і навіть сфальсифікованих досліджень з цієї теми протягом минулих десятиліть. Мета гомосексуальних кіл - показати через "дослідження" - і поширити в ЗМІ результати - що гомосексуалізм є генетичним. Коли таке дослідження доводить результати неправильно або навіть фальсифікує, виправлення ніде у ЗМІ не знайти. Надалі ми побачимо численні приклади цього.

Але ми повинні спочатку розглянути те, чому в нас є це жахливе упередження, не тільки в дослідженнях, але також і в ЗМІ, які поширюють результати на ширшу аудиторію. Огляди продемонстрували, що гомосексуалісти та їх прихильники занадто понадпредставлені у ЗМІ. Так само, як, наприклад в "Нью-Йорк Таймс" і "Вашингтон Пост" - провідних службах новин ”старих ЗМІ” - редакційна колегія складається з більшості гомосексуалістів. Це може бути крайнім випадком, але тенденція – така ж сама серед ЗМІ. І газети самі, звичайно, ніколи нічого не пишуть про це упередження. Вони ніколи не повідомили б своїх читачів, скільки членів їхніх редакційних колегій є гомосексуалістами.

Чому настільки важливо вказати на цю ситуацію? Всі ми формуємо наші думки й ставлення, на основі того, що ми читаємо й чуємо. Усе, крапка! Отже, звичайно думки, у великій мірі, сформовані нашими ЗМІ. Особливо телебаченням. І в країні, як наша, з обмеженою кількістю каналів шведською мовою, наші джерела інформації - для нашого населення в цілому - дійсно є дуже обмеженими.

У США "Нью-Йорк Таймс" недавно дала вказівки своїм журналістам - і їх багато в усьому світі – про те, як вони повинні висвітлювати проблеми гомосексуалізму. Наприклад, вони заявляють стосовно проблем прав геїв наступне: ”Прихильники геїв стурбовані, що вислів «права геїв» може змусити людей реагувати в негативній манері, вірячи, що геї мають права, яких не мають інші. Прихильники геїв віддають перевагу вислову «рівні права» або «громадянські права геїв». Якщо Ви повинні використати термін «права геїв» - наприклад у заголовках, де місце особливо важливе - Ви повинні точно визначити в тексті, про що це.”

Оскільки бажанням гомолоббі є розміщувати свої повідомлення у ЗМІ, то наскільки ж краще було б фактично самим бути в ЗМІ. І на керівних посадах. Гомосексуальні журналісти в 1990 році сформували свою власну національну асоціацію, Національну Асоціацію Лесбіянок і Геїв Журналістів (The National Lesbian and Gay Journalists Association), що стала дуже впливовою. На їхній 10-й річниці, яку святкували в Сан-Франциско 7-10 вересня 2000 року, було ірреальне обговорення на одній з їхніх головних сесій. Питання, обговорюване групою, було: “Чи репортер, повідомляючи про історії, що стосуються гомосексуалізму, має відповідальність включати точки зору, що суперечать точкам зору гомосексуалістів?“ Один з учасників від головної служби новин (Джеффрі Коффман) висловився так:“ Це питання 'балансу', якого ми як журналісти, повинні досягати … наприклад, коли ми пишемо про темношкіре співтовариство, я ніколи не бачив, щоб, коли ви пишете про одну сторону, і потім Ви повинні бігти дізнатися точку зору Клану. Мені потрібно було зробити інтерв'ю з Кланом. Як бути справедливим?“ Паула Медісон, віце-президент NBC і директор новин WNBC у Нью-Йорку втрутилася: “Я згодна з ним. Я не розумію, чому ми повинні були б шукати ….... абсурдну, божевільну точку зору тільки для того, щоб одержати іншу точку зору.” Коффман додав: “Всі ми бачили і бачимо багато публікацій про перспективи геїв, що пишуть люди, які є просто нетерпимі й, можливо, не кваліфіковані.”

Повідомлення тут зовсім прозоре: Оскільки ті, хто має конфронтуючу точку зору, - нетерпимі фанатики, давайте не дозволимо їм мати голос у ЗМІ. Люди, ми дійшли до цієї нетерпимої точки зору гомолоббі в нашій небезпечній спадній спіралі в суспільстві.

Директива від "Нью-Йорк Таймс" до своїх репортерів і журналістів, щоб вони більше не використовували вираз “права геїв” іде всупереч оригінальним рекомендаціям у ранній книзі Кірка і Мадсена (“Після Балу: Як Америка переможе свій страх перед геями в 90-х”). Я не можу знайти кращої демонстрації проникливих маркетингових методів, використовуваних Кірком і Мадсеном, ніж книга Девіда Купеліана під назвою “Маркетинг зла: Як радикали, еліта і псевдоексперти продають нам корупцію, замасковану під свободу”. Докладний огляд книги Ви знайдете тут (пос. 22).

Девід Купеліан пише у своїй книзі: “Ви могли б задатися питанням: Де й коли буде зупинено цей поїзд «гей прав» у публікаціях? Кінцевою метою є не тільки те, щоб добитися повне прийняття гомосексуалізму, включаючи одностатеві шлюби, але також і заборонити, і навіть криміналізувати суспільну критику гомосексуалізму, включаючи цитування уривків Біблії, що засуджують гомосексуалізм. Інакше кажучи, повне блокування критики силою закону. Це вже сталося у Канаді й частинах Скандинавії.”

Так сьогодні, горе журналістові, який сміє висловлювати думки, які не є політично коректними. Це може зруйнувати кар'єру будь-кого. У нашій власній країні ситуація є ще гіршою, ніж у США. Тому, нікого не з дивувало, коли шведське телебачення ("SVT") - з монополією того, щоб бути фінансованим через примусові плати за ліцензію - було нагороджено престижною “Нагородою Веселки” за таке успішне просування їхніх ідей.

Зрозуміло що журналісти, що працюють у ЗМІ, і представники бізнесу розваг працюють понаднормово, щоб змусити інших прийняти свій спосіб життя. Хто ж не хоче бути прийнятим? Настільки сумно, що це трапляється за рахунок найуразливіших дітей, і що це зазіхає на право батьків знати факти.

Те, що з'ясувалося на дослідницькому симпозіумі в 1996 році з питань “сексуальної орієнтації”, є дуже повчальним в ілюструванні сил і методів на роботі. Один з дослідників, Скотт Хершергер, припустив, що суди будуть піддані сильному натиску, щоб підтримати дискримінацію проти групи, якщо група буде ідентифікована біологічними, а не поведінковими рисами. Він сказав юрбі прихильників: "Опитування суспільної думки, плюс емпіричне дослідження, завжди говорять нам, що є позитивна кореляція між віруваннями людей у незмінність риси і їхнє прийняття тієї риси. Так, чим більше людина вірить, що гомосексуалізм, або сексуальна орієнтація є біологічним явищем, тим більш позитивно він або вона буде ставитися до цього." Інакше кажучи, повідомлення було: Давайте робити дослідження, щоб показати, що “гомосексуалізм або сексуальна орієнтація є біологічним, а не обраним способом життя!” Так, не дивно, що з`являється багато "дивних наукових досліджень". Усе задля того, щоб заставити людей повірити. Чи є дослідження чесним, - для багатьох з них це справи не стосується. Виглядає так, нібито будь-яке пояснення гомосексуального поводження - за винятком того, що подане в Біблії (Римлянам, глава 1) - є прийнятним для багатьох "учених"-психологів. І для легковірних ЗМІ й громадськості! Все це задля того, щоб виправдати вибір способу життя, що є шкідливим і для людини, і для суспільства. Вважайте, всі гроші на дослідження (часто з гомосексуальних джерел), присвячені цьому виду дослідження.

Дослідження щодо гомосексуалізму можна розділити на дві основних категорії: 1) Психологічні Теорії й 2) Біологічні Теорії. Наше обговорення до цього моменту (наприклад, дослідження Бібера і т.д.), стосувалися психологічних теорій. Тепер перейдемо до біологічних теорій, які можуть бути підрозділені на три області дослідження
-  Доросла гормональна гіпотеза
-  Генетичні гіпотези
-  Внутрішньоутробні гормональні гіпотези

Доросла гормональна гіпотеза. Якийсь час вважалося, що є розходження в сексуальних гормонах між гетеросексуальними й гомосексуальними дорослими. Але тепер було доведено, що це не так, і ця область запиту є, тому, невідповідною сьогодні.

Генетичні Гіпотези. Це - область дослідження, що представляла найбільший інтерес протягом минулих кількох десятиліть. Тому ми тепер зосередимося саме на цій області. Це - також область, у якій можуть бути зроблені категоричні висновки.

Назад до Змісту

2. Коллмен (Kallman)
У дослідженні можливого генетичного походження гомосексуалізму, спочатку представляло великий інтерес вивчення ідентичних близнюків (монозиготних близнюків). З дуже очевидних причин. Відомо, що ідентичні близнюки поділяють особливості, дані при народженні. Якщо, наприклад, один з близнюків має коричневий колір очей, ідентичний близнюк завжди також має коричневий колір очей. І так далі. Таким чином, якби був “гомосексуальний ген”, то ідентичні близнюки обоє мали б його і, таким чином, мали б ту ж саму сексуальну орієнтацію. І знаєте що? Це саме те, що довело дослідження Коллмена початку 1952 року. В “Журналі Нервових та Розумових Хвороб” він подав результати, які показали 100%-у норму відповідності гомосексуалізму в монозиготних близнюків (ідентичних близнюків). Див. ПОС.5; стор.71. Це рекламувалося в той час як остаточне свідчення, що походження гомосексуалізму було “у генах”. Була тільки одна проблема з дослідженням. Це була фальшивка! Воно не витримало перевірки. Подумайте про це. Згодом було досить легко побачити, що серед багатьох ідентичних близнюків були багато хто (фактично більшість), де тільки один з пари став гомосексуалістом. Це було одним з ранніх прикладів наукової непорядності, що з тих пір перетворила дослідження в цій області на заполітизовані дослідження. Коллмен, тепер знеславлений, пізніше називав свої результати “статистичним артефактом.”

Назад до Змісту

3. Бейлі-Піллард (Bailey-Pillard) (1991)
Але інтерес в ідентичних близнюках залишався. З тих самих очевидних причин. Чи міг бути ген, що привертав людину до гомосексуалізму, але фактори оточення також працювали. Хоча “рівень відповідності” був, очевидно, не 100 %, як Коллмен припустив, чи могло бути так, що він був, однак, набагато вищим, ніж 2 %-4 %, які випадкове комбінування передбачає на онові такої норми відсотка гомосексуалістів у межах населення в цілому.

Також, проводилися інші дослідження з цього предмета. Одним з них було дослідження, проведене у 1991 році Майклом Бейлі з Північно-Західного Університету і Річардом Піллардом з Бостонської Університетської Школи Медицини. Їхня Доповідь (ПОС.5; стор.72-78), одержала дуже широке розповсюдження і на неї досі посилається гомосексуальне лоббі в ЗМІ (у зверненнях до легковірної громадськості). Піллард був гомосексуалістом. У своїй доповіді (пос.17) вони представили наступні результати.

Монозиготні близнюки (ідентичні близнюки): 52% PC (29 з 56 = 52 %)
Дизиготні близнюки (неідентичні близнюки): 22% PC (12 з 54 = 22 %)
Рідні брати, які не є близнюками: 9% PC (13 з від 142 = 9 %)
Всиновлені брати: 11% PC (6 з від 57 = 11 %)

Бейлі й Піллард використали термін PC, (Probandwise Concordance, відповідність, або конкордантність близнюків), що означає: Для ідентичних близнюків “52% PC” означає, що 52 % ідентичних близнюків, яких вони знайшли, мали спільні гомосексуальні вподобання з їхніми братами. На перший погляд це, може здатися, вказує що аргумент за “гомо ген” правдивий. Значення 52 % для ідентичних близнюків припускає, що для кожного ідентичного близнюка з гомосексуальною орієнтацією є 52% шанс, що його брат-близнюк також буде гомосексуальним. Число набагато вище, ніж 2-4 %, очікувані на основі відсотку гомосексуалістів у загальному населенні.

У той час, багато хто бачив результати дослідження як доказ, що гомосексуалізм (якщо не 100 %), то принаймні у великому ступені є генетичним. Те, що не було відомо громадськості, але скрито Піллардом, той факт, що було дуже сильне упередження. Інші дослідники не отримали подібних результатів. Потім було виявлено, що Бейлі й Піллард задіяли у їхньому дослідженні лише певну типову групу населення, даючи рекламу в прогомосексуальних журналах, уводячи очевидний типовий ухил до свого дослідження.

Важливо зрозуміти значення цього. Для гомосексуального співтовариства було важливо довести генетичну гіпотезу з трьох причин: 1) якби причина гомосексуалізму була генетичною, то суспільство не повинне було турбуватися про гомосексуальних чоловіків, що втягують до своїх рядів юну молодь, і 2) приблизно в десять разів вищий рівень зґвалтувань дітей серед гомосексуалістів не сприяв би нахилу дитини до гомосексуалізму, якби це було генетичним у своєму походженні й 3) було б повне схвалення гомосексуального способу життя, тому що це не було вибором, але вони народилися такими.

Назад до Змісту

4. Бейлі-Дюнне-Мартін (Bailey-Dunne-Martin) (2000)
З репутацією під погрозою, Бейлі продовжив робити інше дослідження без участі Піллард . Цього разу Бейлі об'єднався з Дюнне і Мартіном для повністю нового дослідження ідентичних близнюків. У березні 2000 року вони видали свої результати в “Журналі Особистості й Соціальної Психології” (пос. 24). Одержавши доступ до австралійського “Реєстрації Близнят”, вони могли зв'язатися з усіма відомими ідентичними близнюками в Австралії. Це усунуло попереднє упередження. Бейлі також пояснив у дослідженні значення “Probandwise Concordance” (відповідність, або конкордантність близнюків). Результати нового дослідження, порівняні з результатами першого дослідження, показані у цій таблиці (з ПОС.5 – стор. 76):

Зверніть увагу на зовсім інші результати в (неупередженому) дослідженні австралійських близнюків. Серед чоловіків Бейлі й інших тепер знайшли, що з 27 пар ідентичних близнюків чоловічої статі, з принаймні одним гомосексуальним чоловіком, тільки 3 мали брата-близнюка, що був також гомосексуальним. Іншими словами: тільки 3 з 27 (або 11.1 %) гомосексуальних чоловіки мали брата-близнюка, що також був гомосексуалістом. Тому відповідність є тільки 11 % (=3/27). 20% “Probandwise Concordance” (відповідність, або конкордантність близнюків) повідомлена у дослідженні австралійських чоловіків у таблиці, виходить з нового методу Бейлі, Дюнне і Мартіна підрахунку кожної пари двічі - і у чисельнику, і у знаменнику. У такий спосіб ми маємо 3+3=6 у чисельнику і 27+3=30 у знаменнику (6/30=20% показано як PC у таблиці. Але з метою порівняння з попереднім дослідженням ми повинні порівняти 29 з 56 (52 %) у дослідженні Бейлі-Піллард з 3 з 27 (11 %) у дослідженні Бейлі-Дюнне-Мартіна.

Але у заключному аналізі ми хочемо порівняти 11% відповідність у дослідженні Бейлі -Дюнне -Мартіна з частотою гомосексуалізму серед населення в цілому. 11% відповідність більше не передбачає генетичного впливу. Навіть при тому, що 11% вище, ніж частота чоловічого гомосексуалізму серед населення в цілому, ми повинні визнати, що в ідентичних близнюків типово є дуже подібне виховання й оточення. 11 % (на противагу 2 %-4 %) могли дуже легко пояснити це. У будь-якому разі, цей результат Бейлі-Дюнне-Мартіна передбачає, що немає ніякого відчутного генетичного зв'язку взагалі. Незважаючи на цей новий результат, не закінчилися обговорення й політизування цієї проблеми в ЗМІ. Зрештою, ми говоримо про “генну науку геїв” (забавна наука) і в сьогоднішньому суспільстві, ідея “політичної коректності” ставиться вище наукових фактів.

Дослідження Бейлі-Дюнне-Мартіна не соромилося виставляти попереднє підроблене дослідження Бейлі і його гомосексуального колишнього колеги Пілларда. У висновках своїх результатів вони заявляють: “Це наводить на думку, що відповідності у попередніх дослідженнях були роздуті через упереджене встановлення відповідності” (яке є типовим упередженням). Вони далі заявили: “Це дослідження не надало статистично істотних доказів важливості генетичних факторів для гомосексуальної орієнтації.”

Так, у цілому, це дослідження Бейлі-Дюнне-Мартіна (без упередження) не тільки спростовує попереднє дослідження Бейлі й Пілларда, але це надає також переконливі докази того, що гомосексуалізм не є результатом генетичного кодування.

Це, звичайно, не виключає можливості (можливо, навіть, імовірність), що інші гени можуть сприяти розвитку передгомосексуалізму в дитинстві. Наприклад, хлопчики, що народилися з дуже чутливим темпераментом, можуть страждати більше, ніж більшість хлопчиків, від відкидання безвідповідальним батьком, що, у свою чергу, робить їх більш вразливими для гендерного безладдя й навіть Гендерного Безладдя Ідентичності, як обговорювалося раніше. Так само, як, наприклад, хлопчик, що народився з генами, що роблять його дуже високим, має більший шанс стати гарним гравцем баскетболу. Але не без попереднього рішення грати в баскетбол.

Назад до Змісту

5. Ще одне підроблене дослідження (Хаммер, Ху, Магнуссон, Ху та Потатуччі) (Hamer, Hu, Magnusson, Hu and Pattatucci)
Фактично, до того, як дослідження Бейлі-Дюнне-Мартіна 2000 року викривало попередню роботу Коллмена та Бейлі-Пілларда, було проведено інше підроблене дослідження. Беручи до уваги, що дослідження Бейлі-Пілларда і Бейлі-Дюнне-Мартіна ідентичних близнюків були в області “непрямого генетичного дослідження”, дослідження, проведене в 1993 році було в області “прямого генетичного дослідження”. У тому році Хаммер, Ху, Магнуссон, Ху і Потатуччі видали в журналі «Наука» результати прямого генетичного дослідження, названого “Зв`язок між маркерами ДНК на X-хромосомах і чоловічою сексуальною орієнтацією” [ПОС.1; стор. 110-113 і ПОС.5; стор. 79-83]. Це дослідження було негайно оголошене в ЗМІ як “відкриття гомосексуального гена”, і багато хто вирішив, що наука тепер "довела", що гомосексуалізм був спадкоємним. Пам`ятайте, що це було в 1993 році, за сім років до того, як Бейлі й інші, вивчаючи австралійських близнюків, доведуть, що немає ніякого гомосексуального гена.

Як виявилося пізніше, дослідження Хаммера й інших було іншою фальшивкою, і через два роки той самий журнал «Наука» повідомив, що Хаммер знаходився на розслідуванні “Федерального Офісу Чесності Дослідження” у Міністерстві охорони здоров'я, за “вибіркове повідомлення даних” (ПОС.1; стор. 113). Однак, не було ніякого фурору в суспільних ЗМІ, коли про це повідомили. Дуже багато людей сьогодні все ще знаходяться під враженням того, що “гомосексуальний ген” був знайдений, і що тому гомосексуалізм є спадковим. Оскільки ця брехня настільки поширена, давайте розглянемо ближче роботу Хаммера й ін.

Хаммер і його команда задіяли групу з 76 гомосексуальних чоловіків із програми допомоги хворим на СНІД. Вони всі стверджували, що мали принаймні одного гомосексуального брата й сильний зразок гомосексуальної орієнтації серед своїх дядьків по материнській лінії, але не серед дядьків по батьківській лінії. Команда Хаммера висувала гіпотезу, що це повинне бути відбите на деякому гені на X хромосомах. Як Ви ймовірно знаєте, чоловік одержує свою X хромосому від однієї з двох X хромосом матері, і свою хромосому Y - від батька. Тому що матері не були гомосексуалістами, передбачалося, що тільки одна з її двох X хромосом несла гомосексуальний ген. Так, у загальному населенні приблизно половина хлопчиків мала X хромосоми, що несуть гомосексуальний ген, і половина - ні. Але в зразку 40 пар гомосексуальних братів, не тільки половина з них (тобто 20), але й усі 33 з них мали X хромосоми, у яких була зміна на q28 гені, що було нетиповим для нормального зразка об'єднання. Тому що це число (33) було набагато вище передбачуваних (випадкових) 50 %, вони припускали, що цей специфічний ген ніс чоловічу гомосексуальну орієнтацію. Однак, були все ж таки 7 пар гомосексуальних чоловіків без цього "маркування" на гені.

Якби це виявлення було вірним і чесним, і в такий спосіб могло б бути відтворене в наступних дослідженнях, то висновок, що міг бути зроблений, був би все ще обмежений наступним: Цей специфічний хромосомний зразок не є ні необхідним, ні достатнім, щоб викликати гомосексуалізм. Це не необхідно, тому що в 7 з 40 гомосексуальних пар не було цього зразка. І це не було достатнім, тому що наступне дослідження командою Хаммера (включаючи негомосексуальних братів з тим же самим походженням) показало, що в деяких із цих гетеросексуальних братів було те ж саме генне маркування на q28. Таке генне маркування й зв'язок - ледь прийнятне визначення “гомосексуального гена”. Але (і знову, тільки якщо дослідження було чесним) можна було стверджувати, що може бути деяка інша особливість, пов'язана із цим специфічним маркуванням гена, що пов'язується з іншою сімейною особливістю, що робить людину більше уразливою для того, щоб стати гомосексуалістом. Наприклад, людина з тим специфічним генним маркуванням може мати генетичний нахил до поведінки, що полягає в пошуку нових пригод, або що б то не було. Хто знає, що це могло бути?

Як незабаром стало очевидним, дослідження Хаммера й інших було ще одним прикладом шахрайської гри із числами. Незабаром після публікації Хаммера й інших у Науці та ж сама публікація видала спростування дослідників з Єльського Університету Колумбії та Державного Університету Луїзіани. Вони написали серед іншого [ПОС.1; стор. 111-112]:

”Результати дослідження не сумісні з будь-якою генетичною моделлю. …...Жодна з цих відмінностей [між гомосексуалізмом у дядьків і двоюрідних братів по материнській лінії у порівнянні з батьківською лінією] не є статистично істотною... Маленькі типові розміри роблять ці дані сумісними з діапазоном можливих генетичних гіпотез і гіпотез оточення.”

Постулат усієї науки - те, що, якщо тест не може бути повторений (відтворений), він не задовольняє критеріїв для "виявлення" або "відкриття". І інші дослідники спробували, без успіху, відтворити дослідження Хаммера і ін., головне дослідження в 1999 році включало зразок з 52 гомосексуальних пар рідних братів. Команда (Райс, Андерсон, Ріш і Еберс) розглянула чотири, окремі хромосомні маркери в тій ж самій генетичній області, але не знайшла зв`язку з гомосексуальною орієнтацією. У журналі Наука (284, квітень 1999) на сторінці 666 вони заявляють:“ Неясно, чому наші результати є настільки відрізняються від оригінального дослідження Хаммера . Оскільки наше дослідження було більшим, ніж дослідження Хаммера і ін., у нас звичайно була адекватна можливість виявити генетичний дефект такого розміру, як повідомлялося в тому дослідженні. Проте, наші дані не підтверджують наявність гена великого ефекту, що впливає на сексуальну орієнтацію в положенні Xq28”. Вираження "Xq28" означає генне положення q28 на X хромосомах. Команда дослідників витратила багато часу й зусиль і була здивована, чому їхні результати були “настільки невідповідними дослідженню Хаммера ”. Як зазначено вище, “Федеральний Офіс Чесності Дослідження” - галузь Відділу Охорони здоров'я - згодом займався розслідуваннями щодо Хаммера за “вибіркове повідомлення даних”. Ще один приклад інтелектуальної непорядності! Усе для просування далі гомосексуальних принципів, як рекомендували раніше (у 1991 році) Кірк і Мадлен (див. Міф 1, Введення).

Тоді, приблизно рік по тому (у березні 2000 року), з`явилося дослідження Бейлі-Дюнне-Мартіна ідентичних близнюків в Австралії (див. вище), що надовго викрило будь-які гіпотези й теорії про можливість існування “гомосексуального гена” і, здається, остаточно закінчило наступне наукове протиріччя з цього питання. Не можна сказати, що обговорення і політизування цієї проблеми в ЗМІ закінчилися. Зрештою, ми тут говоримо про “гомосексуальну генну науку” (забавну наука) і в сьогоднішньому суспільстві ідея “політичної коректності” ставиться важливіше наукових фактів. Оскільки шахрайське повідомлення Хаммера все ще так широко розповсюджене в ЗМІ, як правда, і що генетичний зв'язок з гомосексуалізмом було встановлено, я ближче розглянув дослідження Хаммера. Ви знайдете це в цьому посиланні (Nr 5;" Критичний аналіз дослідження Хаммера"). Якщо у Вас будуть час і зусилля зануритися в аналіз, то Ви виявите, про яке ж “забавне дослідження” ми говоримо.

Назад до Змісту

6. Берман-Брукнер (Bearman-Bruckner) (2001)
Через приблизно рік після того, як дослідження Бейлі-Дюнне-Мартіна уже викрило підроблене дослідження Бейлі-Піллард , була інша група дослідників, що зробила той же самий висновок. Команда дослідників на чолі з Берманом від Університету Колумбії й Брукнером від Єльського Університету вивчила не менше ніж 5 552 пар рідних братів. У своєму дослідженні ”Різностатеві близнюки та підлітковий одностатевий потяг”, виданому в жовтні 2001 року, вони досліджували різні теорії й фактори причин гомосексуалізму (соціальні, гормональні, генетичні й еволюційні фактори). Вони взяли інтерв'ю і в монозиготних і в дизиготних близнюків, рідних братів, напіврідних братів і братів без будь-якого кровного зв'язку. Вони також вивчили одностатевих та різностатевих дизиготних близнюків. Їхній результат - фактично заключне свідчення того, що немає ніякого генетичного впливу на розвиток гомосексуалізму. Для монозиготних (ідентичних) близнюків серед чоловіків РС (“Probandwise Concordance” (відповідність, або конкордантність близнюків)) становила 7.7 %, що повністю відповідає 11% РС у дослідженні Бейлі-Дюнне-Мартіна і дуже різниться в порівнянні з 52 % у фальшивому дослідженні 1991 року Бейлі й Пілларда. Чи є число 11 %, або 7 %, це - однаково переконливі докази, що немає ніякого відчутного генетичного фактора.

І Берман, і Брукнер (подібно до Бейлі-Дюнне-Мартіна в їхньому повідомленні) написали так про повідомлення Бейлі-Пілларда:

“Про істотно вищу відповідність для гомосексуальної орієнтації повідомили в попередньому дослідженні. Ми вважаємо, що попередня робота є в значній мірі неправильною, як результат покладання в значній мірі на нерепрезентативні приклади, як то читачі гомосексуальних публікацій, і покладання на непряме свідчення.” Чи не є це ввічливим способом викрити дослідження Бейлі-Пілларда? Вони називають забавну науку Бейлі-Пілларда "попереднім дослідженням”. Додаткову інформацію щодо повідомлення Бермана-Брукнера можна знайти тут (пос.25).

Але вражає той факт, що, незважаючи на численні викриття дослідження Бейлі-Пілларда, гомолоббі продовжує звертатися до нього. І пануючі ЗМІ не мають гадки про це.

Назад до Змісту

7. Симон Леві (Simon LeVay) (1991)
Походження

Того ж самого року, коли було видано підроблене дослідження Бейлі-Пілларда, дослідження Симона Леві також отримало велике розповсюдження (Розходження в Гіпоталамічній Структурі між Гетеросексуальними й Гомосексуальними Чоловіками, (Simon LeVay, A Difference in the Hypothalamic Structure between Heterosexual and Homosexual Men, Science 253 [1991]; 1034-37)). Резюме дослідження Симона Леві див. пос.26. Обговорення його повідомлення див. ПОС.5; стор. 67-70.

Леві - ще один гомосексуальний дослідник. Він був нейробіологом в Інституті Salk в Каліфорнії, коли вперше видав результати свого дослідження. Його результати в 1991 році катапультували його за одну ніч до величезної популярності. Леві, здається дуже симпатичним і компетентним ученим, хоча деякі інші дослідники взяли під сумнів його компетентність. Наприклад, Джоан Рогхарден, професор у Стенфордському Університеті, пише:

“Леві – дрібний вчений, що ніколи не досягав чогось високого, і чиє минуле дослідження не виявилося повторюваним. Однак він має ім`я у вчених колах, як автор популяризації сумнівної науки. Леві підсилив цю сумнівно отриману видимість у статус серйозного вченого з питань геїв у межах академії”. Рогхарден також виступав проти запрошення Леві представників від NAMBLA (Північноамериканська Асоціація Любові Чоловіка-Хлопчика; головна організація, що просуває педофілію в США) приїхати і виступити в Стенфордському Університеті.

Сам Леві був спочатку дуже обережним стосовно висновків, які повинні бути зроблені з його дослідження. Однак інші - особливо політично коректні засоби масової інформації - оголосили його виявлення доказом того, що тепер був установлений зв'язок між гомосексуалізмом і генетичним або гормональним складом при народженні. Згадаємо, що Скотт Хершергер заявив на дослідному симпозіумі (див. вище):

"Опитування суспільної думки, плюс емпіричне дослідження, завжди говорять нам, що є позитивна кореляція між віруваннями людей у незмінність риси і їхнє прийняття тієї риси. Так, чим більше людина вірить, що гомосексуалізм, або сексуальна орієнтація є біологічним явищем, тим більш позитивно він або вона буде ставитися до цього."

Вбудована схильність

Після свого повідомлення і популярності в 1991 році, Леві, здається, став менш скромним про значення його результатів. Він перетворився зі скромного і вдумливого дослідника на гомосексуального активіста. В 1992 році він закінчив своє дослідження в Солке й заснував Західний Голлівудський Інститут Освіти Геїв і Лесбіянок.

Леві також привів особисті й емоційні причини, чому він почав дослідження, по-перше. В інтерв'ю читаємо:

" 'Я знав, що я гей, приблизно з 13 років,' говорить він, його засмагле обличчя розпливається в усмішці. 'Будучи геєм, я мав спонукання зробити цю роботу. Якби я не зробив, ніхто більше не поспішав це зробити. І як учений, я знав, що я достатньо кваліфікований, щоб зробити це дослідження……. Але глибока особиста криза, в остаточному підсумку, змінила напрям його дослідження. В 1990 році партнер Леві, Річард, лікар швидкої допомоги, помер після чотирирічної боротьби зі СНІДом. 'Річард і я провели 21 рік разом,' згадує він, 'його голос, усе ще звучить у моїй пам'яті. Саме піклуючись про нього, я вирішив, що я хотів зробити щось інше зі своїм життям. Ти розумієш, що життя коротке, і ти повинен подумати про те, що важливо для тебе, а що - ні. У мене була емоційна потреба зробити дещо більш особисте, дещо пов'язане з моєю гомосексуальною орієнтацією'“

І в інтерв'ю з Newsweek Леві заявив, що після смерті свого коханця він був настроєний знайти генетичну причину для гомосексуалізму, або залишити науку взагалі. Крім того, він визнав, що сподівався навчити суспільство про гомосексуалізм, зачіпаючи юридичне й релігійне ставлення до цього. Це саме по собі не є доказом будь-якої навмисної непорядності. Але його дослідження важко назвати неупередженим. Але питання залишається: чи залишив він свою посаду вченого в інституті Солка, тому що він не зміг “знайти генетичну причину гомосексуалізму”.

У ще одному інтерв'ю він звертається до ганебних і підроблених досліджень Бейлі-Пілларда і Хаммера та ін. (див. глави 6 і 8 вище). Ось що написано у виданні «Discover» за березень 1994 року (назва: “Секс і Мозок“) [підкреслені мої акценти]:

“Фактично, Леві довго підозрював, що гомосексуалізм передається в родинах і є успадкованим компонентом - підозра, підкріплена недавніми дослідженнями близнюків психологом Майклом Бейлі з Північно-Західного Університету й психіатром Річардом Піллардом з Бостонського Університету. Дослідження показують, що ідентичні близнюки - які мають ті ж самі гени – удвічі більш імовірно стануть геями або лесбіянками обоє, ніж брати-близнюки, які мають тільки половину однакових генів. Вони, також у п'ять разів більш імовірно, обоє будуть геями, ніж всиновлені брати, в яких те ж саме виховання, але різні гени., ніж прийняті брати, які розділяють виховання, але ніякі гени. 'Це ясно припускає, що генетика становить істотну фракцію повної причинної обумовленості," говорить Леві. Як анекдотичне свідчення, він хвалиться сімейним знімком, де зображено його і його чотирьох братів: "Два з половиною з нас - геї," говорить він. (Один брат - бісексуал). "Ви знаєте, мій батько ніколи не почувався добре стосовно того, що я - гей. Він не схвалює цього. Оскільки всі діти від його другого шлюбу не є гомосексуалістами, він наполягає, щоб все це успадковано зі сторони родини нашої матері."

У своєму інтерв'ю він продовжує:

“Несхвалення батька Леві може, все-таки, бути доведено. У минулому липні, зазначає Леві, команда Діна Хаммера в Національних Інститутах Здоров'я визначила місцезнаходження області на X хромосомах братів-гомосексуалістів, які, може виявитися, несуть гомосексуальний ген або гени; X хромосома - зрештою, завжди є генетичним внеском матері в її синів. Тільки, як ген у цій області міг би зробити когось геєм, залишається чиїмось припущенням: можливо це впливає, як пов'язані з сексом структури сформовані в гіпоталамусі. Коли справа доходить до сексуальної привабливості й поводження, підозрює Леві, люди в значній мірі сформовані в utero. 'Щось незвичайне трапляється, коли гомосексуальний мозок організовує себе в ембріональному житті,' говорить він. 'Якщо я поміщаю свої гроші де-небудь, це перебуває у взаємодії сексуальних гормонів і мозку. Можуть бути генетичні розходження в тому, як мозкові рецептори зародка відповідають на сексуальні гормони, такі як тестостерон.'"

Завжди неприємно взяти під сумнів чесність і цілісність гомосексуального дослідника, але як ми вже бачили колись (наприклад, роботи Бейлі-Пілларда , Коллмена, Хаммера та інших), це необхідно. Особливо тепер, у випадку Леві, який став чимось на зразок активіста. Перший критерій для нового наукового виявлення або відкриття - те, що воно може бути відтворене (повторене). Під заголовком “Знов про голубі гени” престижний Науковий Американський Журнал, заявив у своєму випуску в листопаді 1995 року (сторінка 26) [підкреслено мій акцент]:

“В останні роки, два дослідження, видані в Науці, здавалося, забезпечили драматичне свідчення, що в чоловічого гомосексуалізму є біологічна основа. В 1991 році Симон Леві, потім в Інституті Біологічних Досліджень Солка в Сан-Дієго, повідомив про знаходження тонких, але істотних розходжень між мозком гомосексуальних і гетеросексуальних чоловіків. Через два роки група на чолі з Діном Хаммером з Національного Інституту Раку пов'язала чоловічий гомосексуалізм із геном на X хромосомах, які успадковані винятково від матері.

Обидва оголошення потрапили в новини в усьому світі. Леві і Хаммер з'являлися на ток-шоу й написали книги. Вони також стали співавторами статті, виданої в цьому журналі в травні 1994 року. Але виявлення Леві повинне все-таки повністю повторюватися іншим дослідником. Що стосується Хаммера, одне дослідження суперечило його результатам. Навіть більше, він був обвинувачений у недоречностях дослідження й тепер знаходиться на розслідуванні Федерального Офісу Чесності Дослідження.”

Огляд Дослідження

Однак, гомосексуальне співтовариство й пануючі засоби масової інформації продовжують цитувати дослідження Леві. Тому, давайте розглянемо наступне:

Дослідження і гіпотези Леві, можна вважати, знаходяться в межах області "Дорослої Гормональної Гіпотези" (або, можливо, Внутрішньоутробні Гормональні Гіпотези), що - як зазначено вище – є однією з трьох галузей “Біологічних Гіпотез” на противагу “Гіпотезам Оточення”. [Інші дві галузі Біологічних Гіпотез - Генетичні Гіпотези (прямі й непрямі) і Внутрішньоутробні Гормональні Гіпотези (див. Главу 8 нижче)].

Леві вивчав область гіпоталамуса в мозку, яка називається Проміжне Ядро Попереднього Гіпоталамусу (Interstitial Nucleus of the Anterior Hypothalamus) або коротко INAH. Є чотири таких області (INAH1-4). Він заявив, що у своєму дослідженні він знайшов, що INAH3 був меншим серед гомосексуальних чоловіків і серед жінок, ніж серед гетеросексуальних чоловіків. Він досліджував мозок 35 померлих чоловіків і 6 жінок. Він класифікували, як гомосексуалістів, 19 із чоловіків, тому що лікар зробив таку примітку в картах покійних. Він також класифікував інших 16 чоловіків, як гетеросексуальних, тому що в їхніх картах такої примітки не було, навіть при тому, що 6 із цих 16 померли від СНІДу точно так само, як всі 19 із приміткою в картах. Отже, його класифікація відразу ж викликає деякі запитання.

Але давайте, однак, припускати, що результати Симона Леві (про в середньому менший розмір INAH3 у мозку померлих гомосексуальних чоловіків) були вірні. Які висновки можуть бути зроблені з того виявлення? Є, звичайно, велике розходження між результатами й висновками.

Висновки з дослідження

Висновки, які подобаються гомолоббі , - і охоче прийняті легковірними й політично коректними ЗМІ - є подвійними. Насамперед те, що сексуальна орієнтація людини дійсно пов'язана з розміром INAH3 і, по-друге, що розходження в розмірі вже існувало при народженні й не тільки серед померлих гомосексуальних чоловіків. Відразу ми маємо справу з гіпотетичними припущеннями, ще не доведеним. Є три серйозних питання про ці гіпотетичні висновки, перше з яких прямо суперечить гіпотетичним висновкам.

1. Гіпотези суперечать результатам і Бейлі-Дюнне–Мартіна (див. главу 4 вище), і Бірмана-Брукнера (див. главу 6 вище). Прийміть до уваги, що дослідження Бейлі-Дюнне-Мартіна проводилося винятково на великій кількості монозиготних (тобто ідентичних) близнюків. Такі близнюки повинні розділяти дуже подібну особливість, або генетичну, або гормональну, під час вагітності. Все-таки, команди дослідження – обидві спростовуючи зараз ганебне дослідження Бейлі-Пілларда - встановили, що не було жодної статистично значимої кореляції стосовно гомосексуалізму серед ідентичних близнюків.

2. Ми знаємо, що людський мозок піддається істотним змінам між народженням і смертю. Наприклад, у дослідженні Національного Інституту Здоров'я було виявлено, що для людей, які почали читати Шрифт Брайля після того, як осліпли, частина мозку, яка відповідає за керування “пальцем читання”, росла. Точно так само відомо, що хлопчики з Гендерним Безладдям Ідентичності (див. вище), і ті, хто грається, головним чином, з дівчатками, часто розвивають жіночий голос так само, як інші жіночі риси. Іншими словами: Певною мірою на мозковий розвиток впливає те, як Ви поводитеся і з ким спілкуєтесь, коли зростаєте.

3. Розходження в розмірі INAH3 могло бути пов'язане з чимось, що могло збільшити можливість (схильність) становлення гомосексуальним, фактично не визначаючи результат. Наприклад, хлопчики можуть народитися з генами, які мають тенденцію зробити їх або тонкими або мускулистими. І батько може мати кращі відносини із сином, що є мускулистим і тому гарним на популярних спортивних змаганнях (хокей, футбол і т.д.), що самому йому подобається, ніж з хлопчиком, що є струнким і тому має успіхи у, наприклад, балеті, або фігурному катанні. Це так само, як, наприклад, хтось народився з генами, що зроблять його високим. У такого хлопчика є більша можливість успіху в баскетболі, ніж у низенького хлопчика. Але високий хлопчик не може бути гарним у баскетболі, поки він не займається баскетболом. Аналогічно, хлопчик може стати більше схильним до гомосексуалізму через оточення, у якому він росте (немає чоловічого зразка для наслідування, вербування RFSL і т.д.).

(Відомо, що в чоловічому професійному фігурному катанні, кількість гомосексуалістів далеко перевищує їхню пропорцію в загальному населенні. Деякі оцінили це як, приблизно, 50 % всіх фігуристів чоловічої статі. Тому, коли СНІД вперше спалахнув, було руйнівне скорочення чисельності фігуристів чоловічої статі.

Ось що робить гарний батько, якщо його син показує таланти й інтерес у цій області: Він сам, а не мати сина, водить свого сина на тренування з фігурного катання і завжди приходить, щоб вболівати за сина в змаганнях. І дозволяє йому бути разом з іншими хлопчиками, щоб він став “одним із хлопчиків”. Хлопчик, тоді ймовірно, буде мати зв'язок зі своїм батьком, який, у свою чергу, буде фактично захищати свого сина від гомосексуалізму, коли син зростає).

Додатково потрібно відзначити, що, навіть якщо середні числа INAH3 у гомосексуальних і гетеросексуальних чоловіках були різні, серед результатів траплялися випадки, де INAH3 у гомосексуальних чоловіках було фактично більше (не менше) ніж середнє значення для гетеросексуальних чоловіків. В одному із прикладів INAH3 гомосексуального чоловіка був більшим ніж INAH3 усіх крім одного з тих 16 "гетеросексуальних чоловіків" у дослідженні. Це розходиться з гіпотезою Леві.

У науковому формулюванні це виражено в березневому випуску 1994 року видання Discover наступним чином [підкреслено мій акцент]:

“Енн Фаусто-Стерлінг, генетик з Університету Брауна і один з головних академічних критиків Леві, була серед тих, хто взяв під сумнів спосіб, яким він інтерпретував свої дані. "Він відмічав широкі зміни в розмірі цих мозкових ядер у гомосексуального і гетеросексуального чоловіків," говорить вона, "але було все ще широке співпадіння між гомосексуальним і гетеросексуальним чоловіками. Те, що він фактично знайшов, було дистрибутивним розходженням, з декількома більшими за середнє число ядрами з одного боку, декількома меншими за середнє число ядрами з іншого, і величезною більшістю, що знаходиться між ними. Навіть якщо ми могли б сказати, що більшість людей з одного боку було гетеросексуальними, і більшість з другого боку були геями, це говорить нам небагато про більшість посередині, де діапазони накладаються. Якби Леві вибрав розмір ядра в середині, то він не міг би сказати, чи була ця особа гетеросексуальною або гомосексуальною."

Відібрані резюме критичних аналізів дослідження Леві можуть також бути знайдені у пос.26 після резюме Леві своїх результатів.

Навмисне невірне тлумачення засобами масової інформації дослідження Леві - ще один приклад того, як заохочення гомосексуалізму відмовляється від будь-якої вимоги на об'єктивність і чесність. Вони шукають голку в океані, але ніколи не знайдуть її. Я настійно рекомендую главу 4 у ПОС.1 Джеффрі Сатіновера (“Знаходячи Голку в Океані”).

Назад до Змісту

8. Внутрішньоутробні (передродові) Гормональні Гіпотези
Може оточення зародка в матці матері впливати на майбутню дитину таким способом, щоб - будучи "гетеросексуалом" від початку - дитина буде вражена під час вагітності таким способом, що при народженні дитина буде визначена для гомосексуалізму? Було багато припущень у цій області. В літературі повно випадків, де затверджені деякими дослідниками результати не могли бути підтверджені або відтворені іншими дослідниками. Іноді нове твердження не може бути ні перевірено, ні спростовано, тому що умови в оригінальному дослідженні не можуть бути відтворені.

Наприклад, у дослідженні Дорнера (ПОС.5; сторінка 66) про післявоєнну Німеччину, було знайдено, що було трохи більше гомосексуалістів чоловічої статі ніж очікували. Було припущено, що це, можливо, відбулося через незвичайні “гормональні коливання” у матці їхніх матерів через жахаючі обставини під час кінця Другої Світової Війни. Але таке явище, могло так само бути викликано тим, що після війни дуже багато хлопчиків росли без батька і тому постраждали від гендерного дефіциту ідентичності (психологічно/оточеннєвий прояв). Відмітьте просте припущення в таких дослідженнях! Немає ніякої причини, чому стрес у матці матері викликав би гомосексуалізм. Так само можна було б сказати, що, якщо німецькі хлопчики в післявоєнній Німеччині грали більше й краще в баскетбол, ніж раніше, стрес у матці їхньої матері викликав кращу здатність до баскетболу в нащадків.

Іноді це є прямо смішним. Інше дослідження в області "внутрішньоутробної гормональної гіпотези" було недавно видане Ентоні Богертом з Університету Брока в Канаді. Він припустив, що один із семи гомосексуальних чоловіків (статистично кажучи) став гомосексуальним, тому що в матері раніше були інші хлопчики. І з кожним старшим біологічним братом імовірність гомосексуалізму молодшого хлопчика може бути збільшена на одну третину. Результат для групи з “старшими біологічними братами” мав статистичну "бета цінність" з нижчою межею маленького 0.03 (якби цінність була нулем або негативною, не було б ніякого статистичного значення взагалі). Однак, потрібно відзначити, як дослідження було сповіщене і описане пануючими ЗМІ. У листі підтримки гомоприбічників, вони процитували дослідження як доказ того, що ”приблизно один мільйон американців або є гомосексуалістами сьогодні або буде рости, щоб стати гомосексуалістами, тому що в їхньої матері були хлопчики перш, ніж самі вони народилися”. У той же самий час нічого не сказано про факт, що в батька зі старшими синами може бути більша тенденція забути про розвиток сексуальної особистості його наймолодшого сина. Звичайно це складніше для батька, який має багато дітей.

Крім того, я недавно прочитав огляд Богерта нового дослідження в Los Angeles Times, яке містило наступне твердження: “Ідентичні близнюки розділяють ту ж саму ДНК і, якщо один з близнюків є гомосексуальним, інший близнюк є також гомосексуальним в 52 відсотках всіх випадків відповідно до дослідження 1991 року. Серед неідентичних близнюків частота спадає до 22 відсотків і для інших братів - до 9 відсотків”. Ці числа взяті, звичайно, з дослідження Бейлі-Пілларда 1991 року (див. пункт 3 вище), дослідження, що було повністю викрите наступними дослідженнями (див. пункти 4 і 6 вище). Я тільки не можу повірити, що така дезінформація в пануючих засобах масової інформації не є навмисною. Це - навмисний акт, щоб ігнорувати факти, щоб бути політично коректним.

Назад до Змісту

9. Тенденція Недавніх Гомосексуальних "Досліджень"

Починаючи кілька років тому, більша частина так званого "дослідження" про гомосексуалізм була зосереджена на наступній області: чи гомосексуальні або гетеросексуальні батьки повинні мати переваги при всиновленні сиріт. Яка дійсно краща альтернатива для дітей? Більшу частину цього дослідження політичні ідеї гомолоббі змушують оголосити обидві альтернативи однаково прийнятними у ролі батьків. Слід, звичайно, прийняти до уваги той факт, що серед гомосексуальних чоловіків є більше висока частота педофілії (див. Міф 1 пункт 4 вище).

ПОС.2 - сторінки 95-120 (Чи гомосексуальні батьки представляють загрозу для дітей?) містить велике обговорення й опис прогомосексуальних ідей батьківства.

ПОС.6 - "Що дослідження не говорять нам про одностатеве батьківство?" є систематичним (повідомлення за повідомленням) аналізом і спростуванням 49 різних звітів про науково-дослідні роботи і їх недоліків. Автори цієї книги - Роберт Лернер і Алтея Нагаї, обоє мають ступінь доктора філософії Університету Чикаго. Для всіх 49 повідомлень вони показали недоліки в одній або багатьох із цих областей:

1. Неясні гіпотези і проекти дослідження
2. Без звістки зниклі або неадекватні групи порівняння
3. Самопобудовані, ненадійні й недійсні виміри
4. Невипадкові вибірки, включаючи учасників, які залучають інших учасників
5. Зразки занадто малі, щоб привести до значущих результатів
6. Недостатній або неадекватний статистичний аналіз.

Головна проблема з дослідженнями цього виду полягає в тому, що гомосексуальне батьківство - нове явище. У такий спосіб адекватні типові розміри не доступні. І відрізок часу виховання гомосексуальними батьками все ще дуже короткий, тому ніяка надійна статистика ще не доступна.

Але більше важливим, ніж саме дослідження, є те, як "результати дослідження" представлені в засобах масової інформації. Оскільки подання в засобах масової інформації – це те, що управляє суспільною думкою. У такий спосіб часто автор статті в газеті - або репортер, що робить інтерв'ю з "експертом" - накладає свою власну думку через тон у своїй статті, або через вибір людей для інтерв'ю. Через ретельно відібрані цитати і через те, як представлений зміст у звіті про науково-дослідну роботу, "об'єктивний" репортер дуже сприяє формуванню суспільної думки у цій - для маленьких дітей - такій надзвичайно важливій області.

Лернер і Нагаї (автори книги) розглянули газетні статті про гомосексуальне виховання за 1979-1999 роки. Вони з`ясували, що значна більшість статей зробили висновок, стверджуючи, що всі наукові дослідження, проведені досі, демонструють, що діти, виховані гомосексуальними батьками, не відрізняються від дітей з гетеросексуальними батьками. І це часто заявляється без посилання на конкретне повідомлення. Позитивне упередження/ухил, що ці некоректні повідомлення одержують у ЗМІ, дуже зменшили суспільне протистояння вихованню гомосексуалістами дітей-сиріт. Величезна трагедія для цих дітей - часто вже емоційно травмованих - не може бути завищена.

Назад до Змісту